Бичко Валентин Васильович

БИЧКО́ Валентин Васильович (04(17). 04. 1912, Харків — 31. 10. 1994, Київ) — поет. Батько І. Бичка, чоловік Б. Бичко-Бєлової. Член СПУ (1938). Премії ім. М. Островського (1970), ім. Лесі Українки (1977). Закін. Харків. ІНО (1932). Працював учителем, зав. літ. частини Харків. ТЮГу ім. М. Горького, відп. ред. г. «Зірка» (від 1943), гол. ред. видавництва «Молодь» (1953–56), ред. ж. «Піонерія» (1957–59). Автор текс­тів пісень до фільму «Якщо любиш» (1959); збірок: «Матері на заводах» (О., 1932), «Першотравневий гість», «Сонце над головами» (обидві — Харків; Одеса, 1935), «Пере­коп» (X.; О., 1937), «Я хоч невеличка» (X., 1938; К., 1950), «Веселі школярі» (X., 1941), «Веселка» (1946), «Вогнище», «Три сестри» (обидві — 1949), «Радянські кораблі» (1950), «Сонце зу­стрічаю» (1951), «Одне слово» (1952; 1953), «Як ми в таборі жили» (1952), «Літа піонерські» (1954), «Біля серця близько», «Роз­мова» (обидві — 1955), «Сонечко й Хмаринка» (1957), «Пісенька», «Син Жовтня» (обидві — 1959), «Літа дзвінкоголосі» (1960), «Він в серцях у нас» (1961), «Шкода», «То не маки цвітуть» (обидві — 1962), «Козачок», «Чому усі сміялися» (обидві — 1964), «Над озером зорі» (1965), «До нас при­йшов Ленін», «Біля вечірнього вогню» (обидві — 1966), «Дід, баба та онуки» (1967), «Що буде завтра?» (1968), «Колір часу» (1974), «Від­кри­т­тя» (1982), «Лірика» (1987; усі — Київ) та ін. Автор пʼєси «Регламент — дві години» (X., 1932, Харків. перший держ. театр для дітей); літ.-крит. нарису «Н. Л. Забіла» (К., 1963); лібрето опер: «Пере­коп» (спів­автор), «Гайдамаки», «Загибель ескадри» (за пʼєсою О. Корнійчука); пере­кладів: «Недоросток» Д. Фонвізіна (1934), «Легенда про Паганіні» В. Балашова (1976), «Міндаугас» Ю. Марцинкявічюса (1977). Поезії Б. від­значаються мелодійністю, близькістю до народнопісен. творчості.

Завантажити статтю