Бі-Бі-Сі (ВВС, British Broadcasting Corporation) - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бі-Бі-Сі (ВВС, British Broadcasting Corporation)

Бі-Бі-Сі (ВВС, British Broadcasting Corporation) – Британська телерадіомовна корпорація; організаційно незалежна інституція, однак фінансується державою. Вважається піонером у сфері громад. мовлення, зразковим «громадським ЗМІ». Засн. 1927 Дж. Рейтом як радіомовна корпорація з метою здійснення винятк. права мовлення, а після 2-ї світ. війни створила також влас. телеканал. Нині складається з чотирьох автоном. структур – радіо ВВС (мовлення на Велику Британію), світ. служби ВВС (мовлення на закордон, нині 36-ма іноз. мовами, зокрема укр.), а також т. зв. біполярного громад. телебачення BBC–ITV (Independent Television – телеаналог світ. служби радіо ВВС). Правовою підставою існування корпорації є «Хартія ВВС», затверджена парламентом 1952 й оновлена 1995. Кер-во ВВС призначає держава, однак організаційно ВВС є цілком самост. структурою, підпорядк. лише закону та «Хартії ВВС». Перший ген. менеджер ВВС лорд Дж. Ріс. «Розбивати темряву невігластва» – таку мету корпорація ставила перед собою впродовж перших десятиліть існування. Покладені в основу діяльності британ. громад. мовлення принципи одержали назву «рісіанських»; засновані на ідеї автоном., некомерцій., заг.-нац. служби, метою якої було забезпечення найвищих стандартів сусп. смаків шляхом інформування, навчання та розважання глядац. та слухац. аудиторії. Основою фінансування ВВС є ліценз. плата за користування телебаченням та радіо, надбавка до ціни телевізорів та приймачів, яка повністю надходить до бюджету ВВС. Це дозволяє корпорації не шукати доходів від реклами і робити своє мовлення «некомерційним». Висока репутація, потужність, різноманітність форм та привілейов. становище ВВС дають змогу залучати талановиті сили, оновлювати форми мовлення та продукувати якісні передачі. Від 1992 існує укр. редакція світ. служби ВВС, працює також кореспондент. пункт у Києві. Із ВВС у 1980–90-х рр. співпрацювали телерадіожурналісти М. Вересень, Р. Хотин, М. Ганапольський та ін.

О. А. Гриценко

Стаття оновлена: 2003