Коломієць Лідія Іванівна
Визначення і загальна характеристика
КОЛОМІ́ЄЦЬ Лідія Іванівна (17. 03. 1929, с. Рябухине, нині Нововодолаз. р-ну Харків. обл.) — мовознавець. Дружина А. Майбороди. Доктор філологічних наук (1978), професор (1981). Закін. Харків. пед. інститут (1950). Учителювала; працювала в Ужгород. (1953–55) та Харків. (1956–64) університетах; 1964–94 — у Ніжин. пед. інституті (Черніг. обл.): 1978–87 — завідувач кафедри української мови; 1994–95 — завідувач кафедри українознавства Інституту фізичної культури (Харків); 1996–2000 — професор кафедри українознавства Харків. інституту вдосконалення вчителів; від 2000 — професор кафедри українознавства Харків. екон. університету; водночас від 2003 за сумісництвом — професор кафедри української мови Харків. університету. Наукові дослідження: історія української мови, етимологія, семантика, фразеологія, мова творів письменників, проблеми сучас. української мови. Брала участь у підготовці колектив. праць «Сучасна українська літературна мова: Морфологія» (1969), «Історія української мови: Лексика і фразеологія» (1983), співавторка «Збірника вправ і завдань з старослов’янської мови» (1962; 2-е вид. — зб. вправ і завдань «Старослов’янська мова», 1992), зб. вправ «Історична граматика української мови» (1988; усі — Київ).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Дієприкметник і дієприслівник в історії української мови. К., 1959 (співавт.); З життя фразем // Мовознавство. 1973. № 5; Декілька етногенетичних етюдів до фразеологічних одиниць // Укр. мовознавство. 1975. Вип. 3; Використання фразеологічних одиниць у байках Л. Глібова // Глібовські читання. Ніжин, 1987; Ділове мовлення: Навч. посіб. Х., 2002; Звертальні конструкції у «Слові о полку Ігоревім» // Вивчаємо укр. мову та літературу. 2007. № 1(113).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
