Коломієць Микола Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Коломієць Микола Іванович

КОЛОМІ́ЄЦЬ Микола Іванович (11. 03. 1941, с-ще Буча, нині місто Київ. обл.) – поет, різьбяр. Чл. НСПУ (1998). Обл. літ. премія ім. В. Булаєнка (2000). Закін. Уман. с.-г. ін-т (1967), навч. на ф-ті укр. філології Чернів. ун-ту (1967–72, ви­ключ. за націоналіст. переконання та розповсюдження антирад. літ-ри). Працював у Краснояр. краї (РФ); від 1978 – у Чернів. худож.-вироб. майстернях; від 1982 – у школі-інтернаті для ді­­тей-сиріт; від 1987 – викл. естетики у Красилів. спеціаліз. про­­фес.-тех. уч-щі (Хмельн. обл.). У поезії К. тяжіє до традиц. форм, нар.-поет. естетики та публіцист. викривал. пафосу. Його різьблені вироби з дерева вистав­­ляли у Чернівцях, Києві, Моск­­ві, Будапешті.

Тв.: Зойки блискавиці. Хм., 1997; Пе­­рестигла тиша. Хм., 1997; Відлуння думок. Хм., 1997; Абетка для дорослих. Хм., 1997; Роздоріжжя. Хм., 1997; Нектар вітрів. Хм., 1999; Прости, Афганістан. Хм., 2000; Голі сни. Сф., 2001; Літній сніг. Сф., 2002; Пригорща. Сф., 2002; Полум’я тонесенької свічки. Сф., 2004; Пісня хрущів. Сф., 2008; Не­обрізані ружі. Хм., 2011.

Літ.: Іов І. Слово про друга // Проску­­рів. 2001, 30 берез.

В. О. Лавринчук

Стаття оновлена: 2014