Бібліотека ім. С. Петлюри

БІБЛІОТЕ́КА ім. С. Петлюри Засн. 1926 у Парижі з ініціативи С. Петлюри. Офіційно від­крита 1929. Най­старіша бібліотека в укр. діаспорі. 1-й голова Ради Б. — В. Прокопович (1926–42), дир. — І. Рудичів (1929–50). У 1940 фонди б-ки складали 15 тис. книг, комплекти періодики та архів, що нараховував десятки тисяч документів. У 5-и філіях б-ки було до 5 тис. книг. Довоєн­ні фонди частково загублені, оскільки 21–22 січня 1941 бібліотека і музей були конфісковані і вивезені нацистами до Німеч­чини, на­прикінці 2-ї світової війни опинилися в рад. зоні окупації і згодом пере­везені до СРСР. Бібліотека від­новила свою діяльність 1946. Кількість книжок збільшилася від 3 тис. на поч. 50-х рр. до 10 тис. у 1958, 12 тис. — 1971, 18 тис. — 1979 (не враховуючи 6 тис. дублікатів та бл. 200 назв період. вид.); нині у фонді б-ки бл. 27 тис. одиниць. При б-ці є музей С. Петлюри, де зберігаються бо­йові знамена Армії УНР, особисті речі С. Петлюри та ін. цінні реліквії, повʼязані з боротьбою Армії УНР, зокрема деякі архіви дипломат. місій УНР, частина епістоляр. спадщини С. Петлюри. Від 1959 бібліотека видає «Інформаційний бюлетень». Це неперіодичне україномовне ви­да­н­ня, перші 2 номери якого були машинописні. Починаючи з 3-го номера, друкується в 1-й укр. друкарні в Парижі. Бюлетень подає ві­домості про діяльність б-ки, матеріали про дослідже­н­ня спадщини і вшанува­н­ня памʼяті С. Петлюри в Україні і за її межами, від­гуки про найважливіші події су­спільно-культур. життя в Україні і укр. діаспорі та ін. Бібліотека зареєстрована у Міністерстві освіти Франції, має умов. знак у Нац. б-ці й по­значена в реєстрі б-к. Б. проводить наук. роботу, зокрема організувала низку конф. на тему петлюріани, у багатьох містах України проведено Петлюрівські чита­н­ня, істор.-літ. конкурси на кращі петлюро­знавчі праці, ви­дано збірники премі­йов. конкурс. праць. Нині головою Ради Б. (від 1997) та її дир. (від 1998) є Я. Йосипишин. Від 1991 Б. має своє пред­ставництво у Києві.

Завантажити статтю