Коломієць Микола Степанович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Коломієць Микола Степанович

КОЛОМІ́ЄЦЬ Микола Степанович (01(14). 12. 1915, м. Сергієв Посад, нині Моск. обл. – 28. 12. 1994, Київ) – архітектор. Чоловік Н. Гаркуші. Д-р арх-ри (1984). Чл. САУ (1941). Закін. Харків. ін-т інж. комунал. буд-ва (1938). У 1941–46 служив у інж. військах, брав участь у буд-ві військ. об’єктів, відновленні мостів у Відні, Братиславі та ін. містах. Працював 1938–41 в ін-ті «Діпромісто»; 1951–55 – заст. нач. Упр. у справах арх-ри при РМ УРСР; 1955–58 – зав. сектору НДІ арх-ри споруд Академії буд-ва і арх-ри УРСР (усі – Київ); 1958–84 – заст. дир. з наук. роботи Київ. НДІ теорії та історії арх-ри. Спів­автор ген­­пла­­ну Дніпропетровська (1939–41), серії типових проектів житл. будинків для сіл УРСР (1957–58), станцій київ. метрополітену «Хре­­щатик» (1960) і «Святошин» (1970). Виконував архіт. пейзажі та натюрморти, переважно аквареллю.

Пр.: Сучасна архітектура Радян­­ської України. К., 1971 (спів­авт.); Архі­­тектор і художник. К., 1974 (спів­авт.); Этажность городской застройки и ланд­­шафт. К., 1975; Индустриализация стро­­ительства и перспективы развития архи­тектуры жилых и общественных зданий // Строительство и арх-ра. 1980. Вып. 16.

С. К. Кілессо

Стаття оновлена: 2014