Абай

АБА́Й (Абай Құнанбаев; 29. 07(10. 08). 1845, кочівʼя у Чингізьких горах, нині с. Караул Семипалат. обл., Казах­стан — 23. 06 (06. 07). 1904, там само) — основоположник нової казахської літератури, поет-просвітитель, композитор. Автор сатир. творів «Күлембайғa» («Кулембако», 1888), «Мѳз болады болысың арақағ ұлық қаққанға» («Управитель начальству радий», 1889) та ін., в яких засуджує соціальне зло. У пое-мах «Масғұд» («Масгуд»), «Ескендір» («Іскандер»), «Әзім туралы аңыз» («Сказа­н­ня про Азіма») виражені просвітн. ідеали справедливості. Автор циклу про пори року, в якому показав єд­ність і взаємозвʼязок людини та природи; віршів про при­значе­н­ня поета та поезії, де ви­ступає прихильником актив. мистецтва, що при­множує і утверджує духовне багатство народу, виховує й окриляє людей. А. ввів нові для казах. літ-ри поет. форми: шестивірш і восьмивірш — «Сегіз аяқ» («Восьмивірш», 1889), збагатив ритміку вірша. У філос.-дидакт. циклі «Өсиет» («По­вча­н­ня», 1890–98, опубл. 1918) порушив історичні, пед., правові теми. А. від­творює побут казахів, змальовує зворушл. образ жінки «Көзімнің қарасы» («Ти — зіниця очей моїх», 1891), стає на її захист. Твори А. сповнені роз­думів про істор. долю рідної землі. Багато своїх віршів поклав на музику. Образ А. створено в романі М. Ауезова «Абай жолы» («Шлях Абая»), де він по­стає як утіле­н­ня най­глибшої духов. сутності казах. народу, його «духовне око». За життя поета тільки декілька віршів було на­друк. на сторінках газет. Лише через пʼять років після смерті А. в С.-Петербурзі ви­йшла зб. його творів «Қазақ ақыны Ибраһим Құнанбаевтың өлендері» («Вірші казахського поета Ібрагима Кунанбаєва», 1909). Імʼям А. на­звано Держ. премію Казах­стану в галузі літ-ри. 1995 за під­тримки ЮНЕСКО від­значено 150-річчя від дня народж. А. Укр. мовою окремі твори А. пере­клали Б. Степанюк, В. Забаштанський, С. Йовенко, С. Тельнюк, В. Коломієць.

Завантажити статтю