АБДУ́Л­ЛІН Ібрагім Ахметович (Абдул­лин Ибраhим Ахмәт улы; 20. 09. 1920, с. Зирикли, Башкорто­стан, РФ — 09. 07. 2005, м. Уфа, Башкорто­стан, РФ) — башкирський письмен­ник. Учасник 2-ї світової війни. Державні нагороди СРСР. Закін. Літ. ін­ститут (Москва, 1957). Працював у часописах. Автор оповідань, повістей, романів, пʼєс: «Хуш, Рим!» («Прощай, Риме!», 1969), «Тиле йәшлек» («Пустотлива молодість», 1972), «Эх, Өфө кыҙҙары!» («Ех, уфимські дівчата!», 1974), «Тол ҡатындар иламай» («Вдови не плачуть», 1977), «Ҡояш байымай ҙа байымай» («Сонце все не заходить», 1994) та ін. У романі «Ҡош юлынан барам» («Йду Чумацьким Шляхом», 1983), події якого роз­гортаються у Києві, зображено участь башкирів у партизан. русі в Україні під час 2-ї світової війни. Усі твори А. ви­дані в Уфі. На його вірші написано бл. 30 пісень. Укр. мовою окремі твори пере­клав О. Гуреїв.