Абрагамович Захарія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Абрагамович Захарія

АБРАГАМО́ВИЧ Захарія (09. 03. 1878, м. Галич, нині Івано-Фр. обл. – 06. 05. 1903, там само) – поет. З походження караїм. Навч. у Станісл. г-зії, виключ. за «неблагонадійність». Помер від сухот, захворівши на них під час служби в австр. армії. Писав вірші караїм., укр. і польс. мовами, більшість їх залишилася неопубл. Низку поезій А. вміщено в караїм. альманасі «Карай авази» («Голос караїма», Лц., 1931–37). Лірика А. щиро емоційна, пройнята тривогою за долю рідного народу. Серед земляків А. був популяр. його вірш «Ще не щезли караїми, коли ми живемо», що виконувався на мотив польс. гімну. Поезією А. навіяно вірш Г. Чубач «Гіркі слова останнього поета» (зб. «Листя в криниці», К., 1984). Укр. мовою твори А. перекладав С. Пушик (ж. «Жовтень», 1972, № 5).

Літ.: Полєк.

Р. І. Доценко

Стаття оновлена: 2001