Абрагам Владислав

АБРА́ГАМ Владислав (10. 10. 1860, м. Самбір, нині Львів. обл. — 15. 10. 1941, Львів) — історик. Доктор права (1883), д-р церк. права (1886), звичайний професор (1890), почес. д-р університетів у Вільні (1930), Львові і По­знані (1931). Дійсний член (1902) АМ у Кракові (згодом Польс. АМ). Орден св. Григорія (1909), ін. нагороди. Закін. гімназію в Самборі (1878), студіював право та історію в Яґел­лон. університеті у Кракові (1878– 82), через два роки по закінчен­ню на­вча­н­ня від­відував семінари польс. права, які проводив М. Бобринський, ви­вчав право в Берлін. університеті (1884–85). Студентом працював при Кра­йовому архіві актів гродських та земських у Кракові. 1886–88 — приват-доцент канон. права Яґел­лон. університету; від 1888 — над­звич. проф., 1888–1935 — керівник каф. канон. права, від 1890 — проф. звичаєвого церк. права, 1893– 1916 — декан від­ділу права, 1894–95 — за­ступник декана, 1899-1900 — ректор, 1900–01 — проректор Львів. університету. Був заст. дир. істор.-філос. від­ділу Польс. АМ (1931–39), кер. т. зв. Римських екс­педицій академії (1986– 97 та 1899–1913), які проводили збір документів, що стосуються Польщі, в б-ках та архівах Риму. Результати екс­педиції опубл. 1899 та 1921. Був віце-президентом наук. товариства у Львові, чл. наук. товариства в По­знані та Вільні. Працював у будівничій, кодифікац. та ін. комісіях при Львів. університеті. Від 1935 — на пенсії. Дослідж. церк. право у середньовіч. Польщі, історію прийня­т­тя християнства в Польщі, заснува­н­ня першої єпис­копії та архі­єпис­копії, найдавнішу церк. організацію в Польщі, місце церкви в державі, а також юрид. аспект лат. церк. організації в Галичині та Литві.

Завантажити статтю