Абрамов Кузьма Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Абрамов Кузьма  Григорович

АБРА́МОВ Кузьма Григорович (30. 10 (12. 11). 1914, с. Старі Наймани Симбір. губ., нині Великоберезників. р-ну, Респ. Мордовія, РФ) – мордовський прозаїк, драматург. Нар. письменник Мордовії (1985). Держ. премія Респ. Мордовія (1977). Учасник 2-ї світ. війни. Закін. Мордов. пед. ін-т (Саранськ, 1954). Працював залізничником, артистом драм. театру в Саранську, вчителем, головним редактором Мордов. книжк. вид-ва. Літ. діяльність розпочав як поет у 30-х рр. 20 ст. Тоді ж переклав вірші Т. Шевченка: «Заповіт», «Чого мені тяжко, чого мені нудно», «Ой чого ти почорніло» та ін. Пише ерзянською мовою. Автор романів «Найман» (1957), «Ломантне теевсть малацекс» («Люди стали близькими», 1961), «Качамонь пачк» («Крізь дим», 1964), «Эрзянь цёра» («Син ерзянський», у 2-х кн., 1971, 1973), «Велень тейтерь» («Дівчина з села», 1980), «Пургаз» (1988), «Олячинть кисэ» («За волю», 1989) та ін.; повістей, оповідань, п’єс: «Одвий» («Нова сила», 1951), «Ратор лейга» («Річкою Алатир», 1962), «Нурька морот» («Короткі пісні», 1974; усі – Саранськ) та ін. Мала проза і драматургія А. гостродинамічні. Стиль його романів органічно поєднує в собі поетичність, образну символіку національного фольклору в зображенні історичних подій та героїв. А. виступає також як дитячий письменник, публіцист, дослідник ерзянської літ. мови.

Літ.: Забавина В. М. Кузьма Григорьевич Абрамов: Очерк жизни и творчества. Саранск, 1966; Кузьма Григорьевич Абрамов. Биобиблиогр. указатель. Саранск, 1994.

В. К. Абрамов

Стаття оновлена: 2001