Абрамов Кузьма Григорович

АБРА́МОВ Кузьма Григорович (30. 10 (12. 11). 1914, с. Старі На­ймани Симбір. губ., нині Великоберезників. р-ну, Респ. Мордовія, РФ — 04. 08. 2008, м. Саранськ, РФ) — мордовський прозаїк, драматург. Нар. письмен­ник Мордовії (1985). Державна премія Респ. Мордовія (1977). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Мордов. пед. ін­ститут (Саранськ, 1954). Працював залізничником, артистом драм. театру в Саранську, вчителем, головним редактором Мордов. книжк. видавництва. Літ. діяльність роз­почав як поет у 30-х рр. 20 ст. Тоді ж пере­клав вірші Т. Шевченка: «Заповіт», «Чого мені тяжко, чого мені нудно», «Ой чого ти почорніло» та ін. Писав ерзянською мовою. Автор романів «На­йман» (1957), «Ломантне теевсть малацекс» («Люди стали близькими», 1961), «Качамонь пачк» («Крізь дим», 1964), «Эрзянь цёра» («Син ерзянський», у 2-х кн., 1971, 1973), «Велень тейтерь» («Дівчина з села», 1980), «Пургаз» (1988), «Олячинть кисэ» («За волю», 1989) та ін.; повістей, оповідань, пʼєс: «Одвий» («Нова сила», 1951), «Ратор лейга» («Річкою Алатир», 1962), «Нурька морот» («Короткі пісні», 1974; усі — Саранськ) та ін. Мала проза і драматургія А. гостродинамічні. Стиль його романів органічно по­єд­нує в собі поетичність, образну символіку національного фольклору в зображен­ні історичних подій та героїв. А. ви­ступав також як дитячий письмен­ник, публіцист, дослідник ерзянської літ. мови.

Завантажити статтю