Абрамов Федір Олексійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Абрамов Федір  Олексійович

АБРА́МОВ Федір Олексійович (08(21). 03. 1904, колишній рудник Скальковський, передмістя Ли-сичанська, нині м. Лисичанськ Луган. обл. – 05. 12. 1982, Дніпропетровськ) – гірничий інженер. Д-р тех. н. (1952), проф. (1952), чл.-кор. АН УРСР (1967). Засл. діяч н. УРСР (1974). Держ. премія УРСР в галузі н. і т. (1976). Учасник 2-ї світ. війни. Держ. нагороди СРСР. Закін. Дніпроп. гірн. ін-т (1930), де й працював (1930– 68): асист., доц., 1940–41, 1944–52 – в. о. зав. каф., 1952–68 – зав. каф. Від 1962 – в Ін-ті геотех. механіки АН УРСР: зав. лаб. (1962–68), зав. відділу (1968–82). Наук. дослідж. у галузі аеродинаміки провітрювання шахт і рудників, техніки безпеки та боротьби з газодинам. явищами в шахтах. Створив наук. школу в галузі рудник. вентиляції. Вперше в СРСР обґрунтував і довів на практиці екон. і тех. доцільність застосування індивід. кріплення очис. вибоїв шахт Донбасу. Запропонований ним клиновий принцип виймання метал. стояків був широко впроваджений на шахтах Донбасу. Розробив методику контролю (депрес. зйомки) провітрювання шахт і рудників. Під його кер-вом створено аеродинам. засоби регулювання дебіту повітря на видобутк. дільницях, здійснено матем. обґрунтування перехідних аерогазодинам. процесів, розроблено алгоритми та програми розрахунку вентиляції шахт, закладено теор. основи електр. моделювання шахтних вентиляц. мереж. Був ініціатором, одним із розробників серії моделюючих приладів, впровадж. у пром-сть і практику н.-д. та проект. ін-тів. Створив прилади й апаратуру для контролю якості атмосфери рудників, диспетчеризації та автоматизації шахт. провітрювання. Заклав основи теорії природ. дегазації зближених пластів, розробив матем. моделі простор. розподілу газ. тиску, швидкості газовіддачі, розподілу залишкової газоносності у товщі гірських порід з урахуванням осн. діючих факторів. Це дало змогу розробити спосіб прогнозування газ. тиску в зонах розкриття викидонебезпеч. пластів, а також визначення меж захищених зон щодо газ. фактора при вийманні захис. пластів. Праці А. в галузі захис. пластів стали склад. частиною теорії викидів вугілля, породи та газу.

Пр.: Аэродинамическое сопротивление горных выработок и тоннелей метрополитенов. Москва, 1964 (співавт.); Автоматизация проветривания шахт (теоретические основы и технические средства). К., 1967 (співавт.); Воздухораспределение в вентиляционных сетях шахт. К., 1971 (співавт.); Рудничная аэрогазодинамика. Москва, 1972; Аэрогазодинамика выемочного участка. К., 1972 (співавт.); Расчет вентиляционных сетей шахт и рудников. Москва, 1978 (співавт.); Моделирование динамических процессов рудничной аэрологии. К., 1981 (співавт.); Физико-химический способ предотвращения газодинамических явлений в угольных шахтах. К., 1982 (співавт.); Инструментальные средства и методы депрессионных съемок шахт. Москва, 1984 (співавт.).

Літ.: Математики. Механики.

В. О. Бойко, В. Г. Перепелиця

Стаття оновлена: 2001