Абрамович Петро Никандрович

АБРАМО́ВИЧ Петро Никандрович (16(28). 01. 1881, с. Мизове Ковел. пов. Волин губ., нині Старовижів. р-ну Волин. обл. — після 1931) — громадський діяч. Брат Н. Абрамовича. Закін. Мелецьке духовне училище (1893), Волин. духовну семінарію у Кременці (1900), С.-Петербур. духовну академію (1904) зі званням магістранта. Одночасно слухав лекції у С.-Петербур. археол. інституті. Розпочав пед. діяльність учителем російської мови у Тиврів. духов. шк. на Поділлі (нині Вінн. обл.). Від 1906 — учитель російської мови у Волин. духов. семінарії в Житомирі. Одночасно викладав історію педагогіки, історію літ-ри у житомир. гімназіях Н. Овсянникової та Н. Покрамович. Дійсний член Товариства дослідників Волині (від 1909). Організатор і викл. Волин. нар. університету в Житомирі (1917), один з організаторів Братства св. Спаса, що ставило своїм завданням відродження укр. традицій у православ. церкві (1918), організатор дошк. і позакл. відділу при Волин. губ. земстві. Перший ректор (1919–20) та викл. (1919–31) Волин. ІНО в Житомирі, голова етногр. секції Волин. центр. музею в Житомирі (від 1923). Як прихильник укр. нац. ідеї зазнав утисків від тоталітар. системи, його прізвище фігурує у багатьох сфабрик. кримінал. справах ГПУ як «буржуаз. укр. націоналіста». Переховуючись від переслідувань, 1931 виїхав до Харкова, де працював викл. пед. інституту. Подальша доля не відома. Автор фундам. історіогр. праці «Минуле міста Житомира з найдавніших часів до кінця XVI ст.», рукопис якої зберігається у фондах Держ. архіву Житомир. обл. (Ф. 3409. Оп. 1. Спр. 1–4).

Завантажити статтю