Абчук Аврам Пінхусович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Абчук Аврам  Пінхусович

АБЧУ́К Аврам Пінхусович (1897, Луцьк – 10. 10. 1937) – письменник і критик. Закін. Київ. ІНО, працював вихователем у будинку безпритульних, н. с. Кабінету євр. культури при ВУАН. Належав до літ. орг-ції ВУСПП, був одним з її секр. Брав участь у роботі 1-го Всесоюз. з’їзду письменників, на якому був обраний кер. євр. секції. Один з ред. ж. («Пролетарська література», 1928–32), згодом його правонаступника – ж. «» («Змагання», 1935), був усунутий з посади як троцькіст. Писав мовою ідиш. Автор зб. новел, літ.-крит. праць, монографій. У циклі гуморист. оповідань («Гершл Шамай», К., 1929) та одноймен. романі (Х.; К., ч. 1 – 1931, ч. 2 – 1934) показав процес перетворення мешканців євр. містечок на пром. робітників. Його кн. («Нариси і матеріали з історії єврейського літературного руху в РРФСР», 1934) містить важливу інформацію з історії євр. літ-ри у пореволюц. Росії. Перекладав на ідиш твори І. Агола, О. Кожевникова, Б. Лавреньова та ін. У вересні 1937 заарешт. органами НКВС за стандарт. звинуваченням у підрив. діяльності й шпигунстві; розстріл. у жовтні 1937; реабіліт. у 1956.

Пр.: Страницы прошлого / Пер. с евр. Москва, 1965.

Літ.: Гордон С. А. Абчук // Страницы прошлого. Москва, 1965.

О. Г. Мусієнко

Стаття оновлена: 2001