Аванс - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Аванс

АВА́НС (франц. аvаnсе, від аvаnсеr – платити наперед) – наперед виплачена грошова сума в рахунок майбутніх платежів за матеріальні цінності, виконання робіт, надання послуг. Переносно – робити аванси – намагатися схилити кого-небудь до себе обіцянками; загравати; подавати надію. А. виплачують підпр-ва (орг-ції) працівникам та службовцям у рахунок заробіт. плати, на госп. витрати, витрати на відрядження, під звіт на придбання оргтехніки, канцтоварів тощо. Між підпр-вами (орг-ціями) виплата А. застосовується при укладанні госп. чи підряд. контрактів, договорів з метою підтримання між сторонами, що уклали угоду взаємної довіри. Цим замовник забезпечує також гарантов. попереднє перерахування грошей виконавцеві для покриття його початк. видатків, пов’язаних з виконанням робіт (послуг), передбач. у договорі. Розмір А., строки виплати й порядок погашення визначаються в угодах (контрактах) між сторонами. На практиці у вигляді А., як правило, сплачують частину майбут. суми – до 50 % її заг. обсягу. У зовн. торгівлі під аванс. платежем розуміють будь-який платіж, що його провів покупець-замовник до відвантаження товару чи надання послуг. Повну проплату у вигляді А. застосовують досить рідко – це найневигідніша для імпортера форма розрахунків (для експортера – навпаки). А. обов’язковий при поставках на умовах кредиту і становить не менше 10–15 % вартості контракту. Повернення А. у разі невиконання зобов’язань експортером забезпечує банків. гарантія. Як і завдаток, А. є матер. підтвердженням реальності умов укладення договору, але, на відміну від завдатку, не є способом забезпечення виконання зобов’язання. Якщо договірне зобов’язання виконано, А. вносять у рахунок остаточ. платежу згідно угоди (контракту). Розриваючи договір, А. вертають повністю або частково, залежно від умов договору.

В. І. Міщенко

Стаття оновлена: 2001