Авдикович Орест Львович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Авдикович Орест  Львович

АВДИКО́ВИЧ Орест Львович (псевд. – Данило Троян; 16. 02. 1877, с. Дубківці, нині у складі с. Раштівці Гусятинського р-ну Терноп. обл. – 29. 10. 1918, Відень, похов. у Перемишлі, нині Польща) – письменник, педагог, літературознавець. Народився у сім’ї греко-катол. священика москвофіл. орієнтації Л. Авдиковича. Закін. Львів. г-зію та філос. ф-т Львів. ун-ту (1901), навч. також у Гірничій академії в м. Леобен (Австрія, 1898). Учителював у Перемишлі – спершу в польс., а від 1903 – в укр. г-зіях і водночас в укр. ліцеї для дівчат. Від 1905 – перший адміністратор і префект гімназій. ін-ту, а від 1909 – проф. г-зії. Був зав. укр. б-ки для учнів і куратором драм. гуртка, керував літ. секцією. Від 1908 – голова Перемишл. філії Т-ва наук. викладів ім. П. Могили. Дебютував белетристич. нарисом «Шекс» у г. «Діло» (1898, 27, 28 трав.). Друкувався у львів. вид. «Руслан» та «Літ.-наук. вісник». У зб. оповідань «Поезия і проза» (Л., 1899), «Моя популярність» та інші оповідання» (Л., 1905) реалістично змалював життя дріб. шляхти й сільс. інтелігенції. У творах «Гуси», «До місяця», «Звечора», «Останні скарби» та ін. наближався до «нової школи» в укр. літ-рі поч. 20 ст., подаючи на основі діалогів, монологів психологізовані пластичні малюнки з життєвих випадків, концентруючи увагу на душев. зрушеннях, нюансах думок і почуттів героя. Під впливом польс. модерніста С. Пшибишевського А. звертається до відображення розірваної свідомості зневіреного в житті інтелігента в мініатюрах з химерним сюжетом або ж взагалі без фабули: лірич. медитацій, елегій чи потоку свідомості лірич. героя, який дослухається «музики своїх нервів»; до символічно-метафор. змалювання його фантаст. візій, поєднуючи натураліст. підхід до психол. аналізу з лірико-символ. експресією: «Нарис одної доби» (1899), «Нетлі», «Метелики» (обидва – 1900) «Демон руїни» (1901; усі – Львів). У прозі А. став предтечею прихильників укр. модерну, передусім «Молодої Музи». У виданих у Перемишлі оповіданні «На згарищах» (1914) і містерії «Ой у рідному краю та на Дикому полі» (1918) засуджував імперіаліст. війну; тут реаліст. картини межують із фантаст. візіями й алегор. образами, взятими з християн. міфології. У низці творів А. є елементи містики. Йому належать літературознавчі розвідки «Огляд літературної діяльности Олександра Кониського» (1908) і «Форма писань Маркіяна Шашкевича» (1911; обидві – Перемишль).

Тв.: З балу; На аудієнції; Останні скарби; Відлюдок; По дорозі; Така …дурна справа // Образки з життя: Оповідання, новели, нариси. Л., 1989; Лев Василович-Сапогівський: Єго житє і літературна діяльність // Діло. 1899, 4–7 серп.

Літ.: Луцький О. Літературні новини в 1905 році // Світ. 1906. Ч. 2; Перфецький Є. Орест Авдикович // Наше минуле. 1918. № 3; Крушельницький А. Посмертні оповідання Ореста Авдиковича // Нові шляхи. 1929. Т. 2, № 4; Коковський Ф. Початки літературної діяльності Ореста Авдиковича // Назустріч. 1937. Ч.18, 19; Кирчів Р. Орест Авдикович // Український календар 1973. Варшава, 1973; Нахлік Є. Вразлива душа, упоєна поетичним жалем // Україна. 1989. № 49; Його ж. Орест Авдикович – письменник, літературознавець, педагог. Л., 2001; Полєк.

В.Т. Полєк Є.К. Нахлік

Стаття оновлена: 2001