Авдиковський Орест Арсенович

АВДИКО́ВСЬКИЙ Орест Арсенович (псевд. — Бояніст, Іван Нетой, Семен Під­гірський; 23. 04. 1842, с. Подусів, нині Пере­мишлян. р-ну Львів. обл. — 10. 08. 1913, Львів) — письмен­ник, пере­кладач, етно­граф. За по­глядами — москвофіл. Походив із сімʼї священика. Довгий час жив у Мостищах побл. Калуша. На­прикінці 80-х рр. пере­їхав до Львова. У 70-х рр. працював у г. «Слово». Разом із О. Марковим заснував і видавав ж. «Пролом» (1881–82), «Новый пролом» (1883–87). Остан­ні роки життя працював у г. «Галичанин». 1866 дебютував поемою «Завирюха», на­друк. у коломий. г. «Голос народный». Друкувався пере­важно у львів. ви­да­н­нях. Окремими книгами у Львові ви­йшли повісті «Пригода Стефана Корчука» (1886), «Пильнуй свого — не забагай чужого» (1887). Твори здебільшого дидактичні, з християн. моралізува­н­ням. У 1877 видав стислі пере­робки романів Д. Дефо «Робінзон Крузо» і Г. Бічер-Стоу «Хатина дядька Тома» (під на­звою «Дядько Фома»). Пере­клав романи А. Дюма-батька («Із записок старого капітана», 1874), А. Доде («Жуав», 1887).

Завантажити статтю