Авдієвський Анатолій Тимофійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Авдієвський Анатолій  Тимофійович

АВДІЄ́ВСЬКИЙ Анатолій Тимофійович (16. 08. 1933, с. Федвар, нині с. Підлісне Олександрів. р-ну Кіровогр. обл. – 24. 03. 2016, Київ) – хоровий диригент, композитор, педагог. Нар. арт. України (1975). Нар. арт. СРСР (1983), проф. (1986), акад. АПН України (1995), акад. АМ України (1996). Герой України (2003). Держ. премія УРСР ім. Т. Шевченка (1968), Держ. премія СРСР (1978). Держ. нагороди СРСР. Закін. Одес. консерваторію (1958, кл. К. Пігрова). 1958–63 – худож. кер. і гол. диригент Поліс. ансамблю пісні і танцю «Льонок» (Житомир), 1963–66 – Черкас. нар. хору, 1966–2016 – Укр. нар. хору ім. Г. Верьовки (нині – Нац. засл. академ. укр. нар. хор ім. Г. Верьовки; його ген. дир.). Водночас вів пед. роботу: 1971–76 – викл. Київ. консерваторії, 1977–80 – ст. викл. Київ. ін-ту культури, 1980–2016 – Київ. пед. ін-ту (нині – Нац. пед. ун-т; від 1980 – зав. каф. методики муз. виховання, співів та хорового диригування, від 1986 – проф.). Від 1991 – голова Всеукр. муз. спілки. Від 1995 – президент Нац. муз. ком-ту України Міжнар. муз. ради ЮНЕСКО. Пропагандист нац. класич. хор. спадщини. Послідовник видат. укр. хормейстерів Г. Верьовки, К. Пігрова, Д. Загрецького. Новатор у царині нар. хорового мист-ва, А. формував репертуар хору не тільки на автентич. зразках багатоголосся, а й на хорах композиторів-професіоналів, засн. на перетворенні нар. мелодій, прагнув до виразності елементів академ. манери у хоровому співі. Зокрема введення до нар. хору академ. сопрано дало змогу виконувати твори сучас. композиторів («За байраком байрак» Б. Лятошинського, «Хустина» Л. Ревуцького) та композиторів-класиків («Щедрик» М. Леонтовича). А. збагатив репертуар хору ім. Г. Верьовки творами великої форми (фольк-опера «Цвіт папороті» Є. Станковича, перше виконання 1978; хор. концерт «Гори мої, гори» В. Зубицького). Під його кер-вом хор ім. Г. Верьовки став універс. колективом, що органічно поєднав нар. та академ. манери співу; його гастролі в багатьох країнах світу діставали високу оцінку в пресі цих країн. А. – автор хорових творів на вірші В. Лагоди, О. Новицького, Лесі Українки («Над широким Дніпром», «Цвіти, Україно», «Місяць яснесенький»), обробок укр. нар. пісень («Колискова», «Павочка ходить», «Діброва зелена», «Чуєш, брате мій»), пісень ін. народів. Творчість А. – митця глибокої емоційності і широкого тематич. та жанр. діапазону – збагатила сучасне муз. мист-во, піднесла престиж укр. виконавської майстерності.

Літ.: Фільц Б. Хорові обробки українських народних пісень. К., 1965; Климчук О. Садівник пісенного саду // Соц. культура. 1971. № 2; Гордійчук М. Фольклор і фольклористика. О.,1979; Качкан В. «Помахом руки – як доторком крила» // Жовтень. 1986. № 8; Головащенко М. Його стихія – хор і пісня // КіЖ. 1993, 14 серп.; Гордійчук М. Школа народного хорового співу // Україна музична. 1995; Красовська О. Доля – головний диригент та імпровізатор // ГУ. 1998, 15 серп.; Станишевский Ю. Песня земли украинской // Правда. 1978, 22 мая; Степанченко Г. Маестро // КіЖ. 1998, 19 квіт.; Її ж. Невтомний Авдієвський // День. 1998, 18 серп.; Її ж. Анатолій Авдієвський запрошує // УМГ. 2000, квіт.–черв. № 2; Корнійчук В. Анатолій Авдієвський: «Америка аплодувала нам – стоячи» // Музика. 2016. № 1.

Г. В. Степанченко

Стаття оновлена: 2016