Авдієнко Яків Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Авдієнко Яків  Павлович

АВДІЄ́НКО Яків Павлович (24. 10 (05. 11). 1897, с. Покори, Уссурій. край, РФ – 16. 03. 1994, Київ) – кінооператор і кінорежисер. Засл. діяч мист-в УРСР (1988). Чл. НСКінУ (1957). Учасник 2-ї світ. війни. Держ. нагороди СРСР. Навч. на живопис. ф-ті Вищих худож.-тех. майстерень у Москві (3 курси). Був кор. журналів вид-ва Всесоюз. центр. ради профспілок, кінооператором, асист. кінореж. і кінореж. низки кіностудій (1929–40), реж. «Укркінохроніки» (1940–70). У 1943– 44 реж. Центр. студії документ. фільмів, разом із О. Довженком та Ю. Солнцевою працював над публіцист. стрічками «Битва за нашу Радянську Україну» (1943) та «Перемога на Правобережній Україні» (1945). Творчий доробок А. цікавий передусім як послідовне відтворення хроніки істор. подій («Львів радянський» (1940, автор сценарію), «Київ є і буде радянським» (1941), «Пам’ятник Леніну» (1946), «Радянська Україна» (1947), «Знову в сім’ї єдиній» (1952) та ін.). У 60– 70-х рр. 20 ст. викладав на кінореж. ф-ті Київ. ін-ту театр. мист-ва, де поряд з фах. лекціями розповідав цікаві життєві історії про неординар. особистості.

С. В. Тримбач

Стаття оновлена: 2001