Авдієнко Яків Павлович

АВДІЄ́НКО Яків Па­влович (24. 10 (05. 11). 1897, с. Покори, Ус­сурій. край, РФ — 16. 03. 1994, Київ) — кіно­оператор і кінорежисер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1988). Член НСКінУ (1957). Учасник 2-ї світової війни. Державні нагороди СРСР. Навч. на живопис. факультеті Вищих худож.-тех. майстерень у Москві (3 курси). Був кор. журналів видавництва Всесоюз. центр. ради проф­спілок, кіно­оператором, асист. кінореж. і кінореж. низки кіностудій (1929–40), реж. «Укркінохроніки» (1940–70). У 1943– 44 реж. Центр. студії документ. фільмів, разом із О. Довженком та Ю. Солнцевою працював над публіцист. стрічками «Битва за нашу Радянську Україну» (1943) та «Пере­мога на Прав­обережній Україні» (1945). Творчий доробок А. цікавий перед­усім як послідовне від­творе­н­ня хроніки істор. подій («Львів радянський» (1940, автор сценарію), «Київ є і буде радянським» (1941), «Памʼятник Леніну» (1946), «Радянська Україна» (1947), «Знову в сімʼї єдиній» (1952) та ін.). У 60– 70-х рр. 20 ст. викладав на кінореж. факультеті Київ. ін­ституту театр. мистецтва, де поряд з фах. лекціями роз­повід­ав цікаві жит­тєві історії про неординар. особистості.

Завантажити статтю