КОЛЮБА́КІН Олександр Михайлович (Колюбакин Александр Михайлович; 02. 09. 1868, с. Тюлькіно Тверської губернії, Росія — 21. 01. 1915, по­близу Варшави, похований у с. Пʼятницьке Тверської губернії) — російський політич­­ний діяч. Закінчив 2-й кадетський корпус і Костянтинівське військове училище (1889). Від 1890 пере­бував на військовій службі у лейб-гвардії Ізмайловського полку. 1894 намагався вступити до Військово-юридичної академії, але не був прийнятий через твір, написаний, на думку при­ймальної комісії, у ліберальному дусі. В тому ж році ви­йшов у від­ставку. Від 1897 брав активну участь у земському русі, 1903 обраний головою Новгородської губернської земської управи (Росія), однак не затверджений на посаді міні­стром внутрішніх справ, 1905 обраний вдруге. Спів­засновник і член ЦК (1905) Кон­ституційно-демократичної партії (кадетів). Від 1907 — депутат 3-ї Державної думи Російської імперії. Очолював тимчасову комісію для попереднього роз­гляду законо­проєктів при фракції кадетів, під­писав низку законо­проєктів, серед яких — «О языке преподавания в местностях с малорус­ским населением». У ви­ступах об­стоював право усіх націй Російської імперії на самовизна­­че­н­ня. 1908 засуджений до 6-ти місяців тюремного увʼязне­н­ня за анти­урядову промову, 1909 таємним голосува­н­ням виключений зі складу думи та по­збавлений виборчих прав. Від 1910 — голова Санкт-Петербурзького міського комітету кадетів. Також був одним із провід­них діячів т. зв. політичного масонства. З початком 1-ї світової війни не під­лягав мобілізації як неблагонадійний, однак домігся до­зволу російського імператора Миколи ІІ і вирушив на фронт, де загинув у бою.