Колюбакін Олександр Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Колюбакін Олександр Михайлович

КОЛЮБА́КІН Олександр Михайлович (Колюбакин Александр Михайлович; 02. 09. 1868, с. Тюлькіно Твер. губ., Росія – 21. 01. 1915, побл. Варшави, похов. у с. П’ятницьке Твер. губ.) – російський політич­­ний діяч. Закін. 2-й кадет. корпус і Костянтинів. військ. уч-ще (1889). Від 1890 перебував на військ. службі у лейб-гвардії Ізмайлов. полку. 1894 намагався вступити до Військ.-юрид. академії, але не був прийнятий через твір, написаний, на думку приймал. комісії, у ліберал. дусі. В тому ж році вийшов у відставку. Від 1897 брав активну участь у земському русі, 1903 обраний головою Новгород. губерн. земської управи (Росія), однак не затверджений на посаді міністром внутр. справ, 1905 обраний вдруге. Співзасн. і чл. ЦК (1905) Конституц.-демократ. партії (кадетів). Від 1907 – депутат 3-ї Держ. думи Рос. імперії. Очолював тимчас. комісію для поперед. розгляду законопроектів при фракції кадетів, підписав низку законопроектів, серед яких – «О языке преподавания в местностях с малорусским населением». У виступах обстоював право усіх націй Рос. імперії на самовизна­­чення. 1908 засудж. до 6-ти місяців тюрем. ув’язнення за антиуряд. промову, 1909 таєм. го­­лосуванням виключений зі скла­­ду думи та позбавлений вибор. прав. Від 1910 – голова С.-Пе­­тербур. міського ком-ту кадетів. Також був одним із провід. діячів т. зв. політ. масонства. З поч. 1-ї світ. війни не підлягав мобілізації як неблагонадійний, однак домігся дозволу рос. імператора Миколи ІІ і вирушив на фронт, де загинув у бою.

Літ.: Євген Чикаленко і Петро Стебницький. Листування. 1901–1922 роки. К., 2007; Маров М. Н. Род Колю­­баки­­ных: Материалы к родословию. С.-Пе­­тербург, 2008.

Р. В. Пилипчук

Стаття оновлена: 2014