Аведиков Петро Овдійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Аведиков Петро  Овдійович

АВЕДИ́КОВ Петро Овдійович (театр. псевд. – Аведиков-Авдієнко; 28. 05(09. 06).1899, м. Кременчук, нині Полтав. обл. – 18. 06. 1972, м. Дніпродзержинськ Дніпроп. обл.) – актор. Засл. арт. УРСР (1951). Син О. та Є. Аведикових, брат В. Аведикова. Дебютував 1916 у трупі О. Суходольського. Працював у трупах І. Калиниченка, Б. Лучицького, С. Глазуненка, у театрі Політпросвіти під кер-вом І. Савченка-Львовського (Ставрополь, 1919–22), у Лівобереж. укр. драмі (Миколаїв, 1930– 33). Очолював Перший трудколектив укр. артистів ім. Т. Шевченка (Донбас, 1922–30), Перший Донец. робітн.-колгосп. театр (разом із В. Вороною; Горлівка, 1933–44), укр. муз.-драм. театри Артемівська (1947–49), Дніпродзержинська (1949–59). Актор вибухового темпераменту, імпульсив., але з глибинним проникненням у сутність образів, які втілював на сцені незалежно від їх характеру – героїчного чи побутово-комедійного. Вистави: «Комуна в степах», «97» М. Куліша, «Отрута» А. Луначарського, «Молода гвардія» за О. Фадєєвим (перша постановка в СРСР, 1947), «Підступність і кохання» Ф. Шіллера, «Мандат» М. Ердмана.

Ролі: Цокуль, Калитка («Наймичка», «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого), Шмага («Без вини винні» О. Островського), Федір («Навала» Л. Леонова).

В. І. Заболотна

Стаття оновлена: 2001