Авіаційна медицина

АВІАЦІ́ЙНА МЕДИЦИ́НА — галузь медицини, що ви­вчає вплив середовища і факторів професійної діяльності на стан здоровʼя та праце­здатність авіаційних фахівців. Допомагає під­вищувати їхню праце­здатність, знижувати захворюваність, забезпечувати без­пеку польотів та подовже­н­ня льотного довголі­т­тя. А. м. включає в себе авіац. фізіологію, авіац. гігієну, авіац. психологію та лікарсько-льотну екс­пертизу, які взаємоповʼязані між собою.

Авіаційна фізіологія — наукова основа А. м., що ви­вчає вплив на організм людини факторів зовн. середовища та факторів польоту, об­умовлених динамікою пере­сува­н­ня в просторі та пере­бува­н­ням людини в кабіні літал. апарата, при­стосува­н­ня організму до цих умов.

Авіаційна гігієна ви­вчає про­блеми гігієніч. забезпече­н­ня польотів з метою проведе­н­ня профілактич. заходів, спрямованих на забезпече­н­ня сприятливих санітарно-гігієніч. умов праці авіац. фахівців і роз­робле­н­ня медико-тех. вимог до авіац. обладна­н­ня, спец. спорядже­н­ня тощо.

Авіаційна психологія ви­вчає індивідуальні типологічні особливості та сукупність психофізіол. реакцій і функціонал. станів авіац. персоналу в процесі профес. діяльності з метою формува­н­ня нормативів, вимог і рекомендацій, спрямованих на удосконале­н­ня методів від­бору, умов і структури на­вча­н­ня та профес. діяльності, а також психол. су­проводу і реабілітації авіац. персоналу. Актуальність авіац. психології об­умовлена специфікою профес. діяльності авіац. персоналу, для якої притаман­ні високі вимоги до індивідуал. можливостей і високий рівень психоемоц. і фіз. навантаже­н­ня. Специфіка притаман­на насамперед діяльності льот. складу, до найважливіших особливостей якої від­носяться: викона­н­ня функціонал. обовʼязків в умовах від­риву від землі, що су­проводжується від­повід­альністю за правильність і своєчасність прийня­т­тя рішень і дій; вплив на льотчика гіпоксії, при­скорень, шумів, вібрації, пере­падів барометрич. тиску, що потребує спец. жит­тєзабезпечувал. обладна­н­ня; зміна положе­н­ня тіла в польоті, що су­проводжується ускладне­н­ням процесу просторової орієнтації; складна структура організації рухових навиків при управлін­ні літал. апаратами; високий рівень нервово-емоц. напруже­н­ня. Авіаційна психологія тісно повʼязана з ергономікою, інженерною психологією.

Лікарсько-льотна екс­пертиза встановлює придатність льот. складу до профес. діяльності за станом здоровʼя, роз­робляє мед. показа­н­ня і протипоказа­н­ня до льот. праці.

Нині роз­виваються такі напрямки А. м., як авіац. фармакологія, авіац. патофізіологія, авіац. біо­хімія тощо. Обʼєктом ви­вче­н­ня А. м. є льотний, інж.-тех. склад, а також особи, які здійснюють керува­н­ня польотами та ін. фахівці, які забезпечують викона­н­ня польотів. Предмет дослідж. — ви­вче­н­ня умов і особливостей фах. діяльності льот. складу та ін. авіац. спеціалістів, специфіч. станів людини у цих умовах, шляхів профілактики та лікува­н­ня. Осн. зав­да­н­ня А. м.: забезпече­н­ня надійності льот. діяльності і без­пеки польотів, роз­робле­н­ня заходів для під­тримки здоровʼя і фах. довголі­т­тя льот. складу, збереже­н­ня високої праце­здатності в будь-яких видах польотів і за будь-яких умов. А. м. як окрема галузь медицини виникла на поч. 20 ст. Сформувалась і отримала подальший роз­виток у СРСР, де був зі­браний наук. потенціал і створено умови для проведе­н­ня досліджень з різних питань А. м. (каф. авіац. медицини Військово-мед. академії ім. Кірова, С.-Петербург, та НДІ авіац. медицини, Москва). Пита­н­ням А. м. були присвячені наук. праці видат. вчених — Л. Орбелі, І. Па­влова, Б. Воячека, В. Стрельцова, А. Лебединського, А. Апол­лонова, К. Платонова, О. Комен­дантова та інших. У звʼязку з ускладне­н­ням авіац. техніки і зав­дань, які по­стали перед льот. складом, значно змінилися наук. напрямки — від ви­вче­н­ня вегетатив. функцій організму льотчика до аналізу психофізіол. факторів діяльності льот. складу і операторів. Особл. роз­виток отримав інж.-психол. під­хід до ви­вче­н­ня системи «льотчик — літак — середовище». Цю про­блему ви­вчали Ю. Петров, Б. Покровський, В. Бобров, О. Пономаренко, К. Гурвич, В. Копанєв, В. Новиков та ін. В Україні наук. дослідж. з питань А. м. за­ймались М. Сиротинін, М. Гордієнко, М. Гординська та ін. На поч. 90-х рр. пита­н­нями А. м. в Україні за­ймалися лише поодинокі науковці. У квітні 1993 на базі військ. санаторію ВПС України «Ірпінь» створено Центр професійного здоровʼя льотного складу ВПС України, який 1996 пере­формовано у НДІ про­блем військової медицини і включено до складу Укр. військово-мед. академії, де на поч. 1998 створено каф. авіац., мор. медицини і психофізіології. Від 1996 виріше­н­ням питань мед. забезпече­н­ня польотів авіації та удосконале­н­ням мед. сертифікації авіац. фахівців ЗС України за­ймається Військово-медич. центр ВПС України. Від 1999 авіац. фахівці ЗС України, різних міністерств та ві­домств України проходять мед. обстеже­н­ня у від­ділен­ні лікарсько-льот. екс­пертизи цього центру. 2000 з метою ко­ординації питань мед. забезпече­н­ня польотів авіацією ЗС України, подальшого роз­витку А. м. та лікарсько-льотної екс­пертизи в Україні, на базі Військово-мед. центру ВПС України створено Центр аерокосмічної медицини, який під­порядковується нач. мед. служби ВПС України. Дослідж. у галузі А. м. в Україні за­ймаються В. Яценко, В. Березовський, В. Варус, П. Мельник, Г. Макаров та ін.

Завантажити статтю