Авіаційний університет Національний (НАУ)

АВІАЦІ́ЙНИЙ УНІВЕРСИТЕ́Т Національний (НАУ) — вищий на­вчальний заклад, що здійснює під­готовку фахівців авіаційної галузі. Створ. 1933 на базi кількох факультетів Київ. полiтех. ін­ституту, де у 1898 на механ. факультеті роз­почалася під­готовка авіац. фахівців. Спочатку ін­ститут, що називався Київ. авіац., мав один факультет — механiчний, на якому готували спецiалiстiв з екс­плуатацiї лiтакiв i двигунiв. На той час діяли кафедри літаків, авіа­двигунів, наземних споруд та екс­плуатації авіаційної техніки. У 1947–65 ін­ститут називався Київ. ін­ститутом цивіл. повітр. флоту, 1965–94 — Київ. ін­ститутом iн-женерiв цивіл. авiацiї, 1994– 2000 — Мiжнар. університетом цивiл. авiацiї. Від 2000 — сучасна назва. Нинi в НАУ функцiонують чотири ін­ститути — інформ.-діагност. систем; заочного та ди­станц. на­вча­н­ня; менеджменту та інформ. технологій; післядиплом. на­вча­н­ня; факультети — аеропортів; електроніки і телекомунікації; економіки та управлі­н­ня; довузівської під­готовки; лінгвістики і права; інформатики; механічний; систем управлі­н­ня; військової під­готовки. До складу університету входять Київ. топо­графічний технікум, Київ. пром.-екон., Криворіз. і Словʼян. авіац. коледжі, авіакосм. ліцеї в Києві та Лубнах. НАУ роз­мiщ. у 12 корпусах заг. пл. 140 тис. м². У навч. процесі використовуються 19 літаків та вертольотів, 42 авіац. двигуни, 3 комплексні авіац. тренажери, 237 бортових систем та моделювальних стендів. За­стосува­н­ня бл. тисячі сучас. компʼютерів і створе­н­ня інформ. мережі до­зволяє широко впроваджувати сучасні інформ. технології на­вча­н­ня. Нинi в університетi навч. понад 12 тис. студентiв. Навч. процес забезпечують 54 каф., на яких працює 6 чл. НАНУ, 125 д-рів н. та проф. і понад 450 канд. н. і доцентів. Серед викладачів — 17 засл. діячів н. і т. України, 13 лауреатів Держ. премій. В університетi на­вчаються сотнi iнозем. студентiв із 36 країн свiту. Науковці університету досліджують процеси екс­плуатації, від­новле­н­ня авіац. техніки, пита­н­ня управлі­н­ня повітр. рухом, неруйнівні методи контролю, системотехніку, хімотологію, авіац. електроніку; працюють над вдосконале­н­ням вироб. процесів на під­приємствах цивіл. авіації, комплексної автоматизації управлі­н­ня повітр. рухом, організації тех. обслуговува­н­ня і ремонту літаків, роз­робле­н­ням технологій від­новле­н­ня авіац. обладна­н­ня тощо. Вагомим є внесок університету в роз­робле­н­ня тренажерної техніки, зокрема для під­готовки косм. польотів на Місяць та планети Сонячної системи. Університет видає зб. наук. праць. Від 1964 виходить багатотиражна г. «Авіатор». Університет. містечко складають на­вчал. корпуси, 11 гуртожитків, спорт. комплекс, їдальня, поліклініка, санаторій-профілакторій, Центр культури і мистецтв, бібліотека з книжк. фондом у 2,5 млн примірників, видавництво. Університет має авіаклуб та яхтклуб, бази від­починку на Дні­прі і Чорному м. Діють аспiрантура та докторантура. Серед випускників НАУ — кон­структор ракетно-косм. систем В. Челомей, дир. заводів цивіл. авіації А. Кудрін, Г. Слєсаревський, кер. навч. закладів А. Комаров, Ж. Черненко, Д. Миронюк та ін., лауреати Держ. премій В. Крилов, Г. Майкопар, Я. Пархомовський, М. Вегера. Його очолювали видатні фахівці авіаційной галузі, зокрема М. Голего (1954–75), О. Аксьонов (1975–88), П. Назаренко (1988–98), В. Бабак (від 1998).

Р. О. Шевченко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю