Авіація цивільна

Визначення і загальна характеристика

АВІА́ЦІЯ ЦИВІ́ЛЬНА — складова частина єдиної транс­порт­ної системи та народно-господарського комплексу України. Роль А. ц. в заг. транс­порт. комплексі ви­значається її можливістю забезпечити значно більшу порівняно з ін. видами транс­порту швидкість пере­везе­н­ня пасажирів, вантажів та пошти, зокрема на великі від­стані. Перший політ літака з поштою в Україні від­бувся 1921 за маршрутом Харків– Київ–Катеринослав–Севастополь. Першу регулярну поштово-пасажир. повітр. лінію Москва–Харків від­крито 1 травня 1921. На ній працювали найбільші літаки того часу — «Ілля Муромець». Їхня швидкість була невелика — 100–115 км/год. 12 березня 1923 в Харкові засн. Добровільне товариство авіації та повітроплава­н­ня України і Криму, а двома тижнями пізніше — АТ повітр. авіасполучень «Укрповітряшлях» з капіталом 550 тис. золотих крб. Його керівництво у тому ж році роз­почало організацію назем. господарства, обладна­н­ня аеро­дромів та посадк. май­данчиків. Так на Харків. аеро­дромі «Сокольники» побудовано залізобетон. ангар та авіамайстерні. Зав­да­н­ням товариства «Укрповітряшлях» було організувати регулярні повітр. рейси між містами України, а також між Україною та ін. респ. Громадськість України взяла шефство над А. ц. Зі­брано чимало коштів для будува­н­ня вітчизн. літаків. Від листопада 1923 на Харків. аеро­дромі пред­ставникам Товариства повітр. сполучень пере­дано літаки, при­дбані на добровільні пожертви громадян України — «Харківський металіст», «Донецький залізничник», «Харківський пролетарій», «Червоний хімік», «Укрзовнішторг». У 1923–24 побудовано центр. повітр. станцію, ангар і авіамайстерні в Харкові, аеро­дроми в Києві, Одесі, Полтаві, Єлисавет­граді (нині Кірово­град), під­готовлено посадкові май­данчики в Миргороді, Лубнах, Кременчуці, Первомайську. Залізобетон. ангар у Харкові був найбільший у СРСР, у ньому могли одночасно роз­міститися 9–10 літаків. У травні 1924 роз­почалися регулярні польоти на повітр. трасах України. Діяли дві лінії: Харків– Полтава–Київ та Харків–Єлисавет­град–Одеса, заг. довж. 1090 км. Аероплани на цих трасах літали двічі на тиждень, льотний сезон тривав 5 місяців. Тоді ж почалися дослід. роботи з аерофото­зніма­н­ня та поштові пере­везе­н­ня. Згодом уведено в екс­плуатацію нові повітр. лінії: Харків–Курськ–Орел–Москва (670 км) та Харків–Артемівськ– Ростов-на-Дону (400 км), встановлено повітр. звʼязок із Закавказ­зям. 1928 від­крито першу в Україні й другу в СРСР між­нар. повітр. лінію Харків–Баку–Пехлеві (Іран). У 1930 літаки товариства «Укрповітряшлях», крім між­обл. авіаліній, обслуговували велику союзну магістраль Москва–Баку, що проходила через Кавказ над Чорномор. узбереж­жям (3200 км). За кілька років від­крито пасажир. гідроавіалінію Одеса–Батумі, довжина якої пере­вищувала ін. подібні траси СРСР. Від­повід­но до заг. політики централізації, що панувала в СРСР, 23 жовтня 1930 створ. Всесоюз. обʼ­єд­на­н­ня цивіл. повітр. флоту, яке 25 лютого 1932 пере­творено на гол. упр., що ді­стало назву «Аерофлот». 19 травня 1934 в його структурі створено 12 територ. управлінь, зокрема Укр. упр. цивіл. повітр. флоту. У листоп. 1929 над Харковом під­нявся в повітря дослідний пасажир. літак К-5, який міг пере­возити 8 пасажирів зі швидкістю 150– 160 км/год на від­стань 800 км. Добрі, як на той час, якості цього літака зробили його найпопулярнішою пасажир. машиною в цивіл. повітр. флоті України та СРСР. Ці літаки до 1940 складали основу цивіл. авіації Рад. Союзу. Найшвидшим пасажир. літаком у Європі (другим у світі) був літак ХАІ-1, створ. 1932 у Харків. авіац. ін­ституті колективом під керівництвом кон­структора Й. Немана. Перший політ на цій машині здійснив льотчик Б. Кудрін. Цей шестимісний літак уперше мав висувні шасі. Його максимальна швидкість (324 км/год) пере­вищувала швидкість винищувачів того часу. Екс­плуатовано на повітр. лініях України й ін. літаки, напр., ПС-35, ПС-84, Сталь-7 та ін. Від 1940 на повітряних трасах почали курсувати нові вітчизн. швидкісні літаки ПС-9 на 9 місць, 14-місний із двома двигунами ПС-89 та ін. Протягом 1940 пере­везено понад 33 600 пасажирів. Від перших днів 2-ї світової війни майже весь особовий склад цивіл. повітр. флоту України входив до ВПС СРСР. У повоєн. період авіатранс­порт. парк А. ц. України складався з літаків ПО-2, Лі-2. Уже 1946 пере­везено 230 тис. пасажирів, 7300 т вантажів і пошти — в кілька разів більше, ніж у пере­двоєн. році. 1946 почалася екс­плуатація літака Іл-12 на 32 пасажири, потім Іл-14. Вони були обладнані пере­довими на той час радіотех. засобами. На місц. повітр. лініях екс­плуатували літак Ан-2. 1958 в Україні зʼявився літак Ту-104 з двома газотурбін. двигунами. Спершу він пере­возив 70, а потім 115 пасажирів зі швидкістю 800–900 км/год. Згодом почали екс­плуатувати Ту-124, Ту-134, Ан-10, Іл-18, Ту-114. 1967 на повітр. лініях Аерофлоту зʼявився літак Іл-62 на 186–220 пасажирів із чотирма газотурбін. двигунами, при­знач. для польотів на транс­континент. лініях довж. до 10 000 км. 1973 парк Аерофлоту поповнився літаком Іл-62М, який долав від­стань до 11000 км. 1970 Одес. та Дні­проп. авіапід­приємства отримали літаки Як-40 на 24–30 пасажирів швидкістю до 750 км/год. для місц. повітр. ліній довжиною до 600 км. 1972 — початок екс­плуатації турбореакт. пасажир. літака Ту-154. Перший його політ здійснено за маршрутом Москва–Сімферополь. На­прикінці 70-х рр. введено в екс­плуатацію 350-місний широкофюзеляж. пасажир. літак Іл-86 та ближній магістральний пасажир. літак Як-42. Найпоширеніші в Україні літаки кон­струкції О. Антонова (див. «Ан»). Київ. під­приємство цивіл. авіації першим в Аерофлоті почало освоювати літаки Ан-2, потім Ан-10, Ан-12, а в 1961 — Ан-24. Модифікації літака Ан-24 (Ан-26, Ан-32) і сьогодні екс­плуатують авіац. під­приємства України. Не­вдовзі їм на заміну має при­йти новий регіон. пасажир. літак Ан-140. 1992 Україна першою серед країн СНД опанувала літаки фірми «Боїнґ». Окрім пасажиро- та вантажоперевезень, А. ц. використовується для проведе­н­ня різних робіт у с. та ліс. госп-ві, зокрема для аерофото­зніма­н­ня лісів з метою їх ви­вче­н­ня, обліку насаджень та карто­графува­н­ня, охорони від ліс. пожеж і боротьби з ними; лісопатол. обстежень — виявле­н­ня осередків роз­множе­н­ня шкідників і пошире­н­ня хвороб та боротьби з ними; проведе­н­ня авіахім. до­гляду за лісом; спо­стереже­н­ня за фенолог. роз­витком насаджень; обліку врожайності насі­н­ня деревних порід; аеровисіва­н­ня насі­н­ня лісових порід; обліку ліс. фауни та боротьби з браконьєрами, а також викона­н­ня транс­порт. робіт. Практ. за­стосува­н­ня авіації в ліс. госп-ві почалося від 1925, коли вперше для таксації лісів було проведено аерофото­зніма­н­ня. Осн. тех. засобом для аеротаксації лісів був вертоліт Мі-2, а від 1960-х рр. — модифік. вертольоти Мі-4 і Мі-8. В Україні діють авіабази охорони лісів від пожеж. Авіац. патрулюва­н­ня з метою охорони лісу від пожеж уперше почали здійснювати 1931. Для своєчас. виявле­н­ня ліс. пожеж в Україні 1946 вперше за­стосовано літак ПО-2; польоти виконувались у межах Київ. обл., згодом інших обл. України. На зміну за­старілим ПО-2, Як-12 при­йшли літаки Ан-2. Особливого роз­витку авіалісо­охорона в Україні набула у 1987–90. Зʼявляються під­роз­діли лісової авіа­охорони у Дні­пропетровську, Полтаві, Харкові, Чернігові, Сумах, Львові. Згодом Ан-2 замінили вертольоти Мі-2, Ка-26, Мі-8, які до­зволяли не лише виявляти ліс. пожежі, а й до­ставляти до них команди десантників-пожежників для оперативного гасі­н­ня. У 2000 створ. перший вітчизн. пожежно-рятувал. вертоліт Мі-14 ПЖ, який до­зволяє гасити пожежі з повітря. На території України А. ц. використовують для виявле­н­ня пожеж у р-нах з недо­статньо роз­галуж. мережею доріг і наземних спо­стережних пунктів. У зоні її діяльності бл. 4 млн га лісів. Це пере­важно хвойні насадже­н­ня Поліс­ся та Криму. Від 1947 авіацію використовують для спо­стережень за ентомол. станом лісів. Авіац. облік мислив. фауни в зимовий період за допомогою вертольотів дає реальніші оцінки її чисельності, ніж наземний. Ефективним є також за­стосува­н­ня вертольотів для виявле­н­ня браконьєрства і боротьби з ним. Вертольоти та літаки використовують для лісозаготівел. та лісо­впорядкувальних робіт у від­далених р-нах, повітр. трелюва­н­ня деревини в гірських умовах. Авіацію за­стосовують також для на­да­н­ня насел. невід­кладної мед. допомоги у важкодо­ступ. і від­далених р-нах, для евакуації хворих і поранених під час стихій. лиха чи у випадку воєн. дій. У СРСР з цією метою 1930 організовано систему спец. авіаційних частин і під­роз­ділів, реорганізованих 1963 у від­діл. начальної та планово-консультативної допомоги респ., обл. та кра­йових лікарень. У США такі під­роз­діли входять до складу зʼ­єд­нань трансп. авіації. На­да­н­ня кваліфікованої і спеціаліз. допомоги здійснюється у спеціально обладнаних на літаках операц., реанімац. і консультативних центрах. Нині в Україні не існує окремої спеціалізованої системи авіац. частин і під­роз­ділів для на­да­н­ня мед. допомоги, а використовуються літальні засоби територ. угрупувань цивіл. та військ. авіації. Однак досить висока вартість екс­плуатації авіац. техніки стримує її за­стосува­н­ня у нар. госп-ві. Нині в Україні діють понад 90 авіакомпаній різних форм власності, авіац. парк яких складають понад 1400 крилатих машин. Послугами укр. авіакомпаній щороку користуються бл. 2 млн пасажирів. Аеропорти 50 країн світу при­ймають укр. літаки. Парк повітр. суден у транс­порт. цивіл. авіації держ. сектору України складають такі літаки, як Боїнґ-737, Іл-62, Іл-76, Ту-154, Ту-134, Як-42, Як-40, Ан-24, Ан-26, Ан-32, Л-410, в авіації спец. при­значе­н­ня — Ан-30, Ан-2, вертольоти Мі-8, Мі-2, Ка-26. У вересні 1992 Україна стала чл. Між­нар. організації цивіл. авіації. Від­тоді роз­почався вихід нац. цивіл. авіації на між­нар. ринок авіац. пере­везень та авіац. робіт. Кадри для цивіл. авіації України готують Нац. авіац. університет (Київ), Держ. аерокосм. університет «ХАІ» (Харків), Держ. льотна академія України (Кірово­град), Кременчуц. льотний коледж, Криворіз. та Словʼян. авіатех. коледжі цивіл. авіації.

Літ.: Вечфинський Г. Досягне­н­ня радянської авіації. Х., 1931; Інгауніс С. Великий східний пере­літ. Х., 1931; Тяжка втрата // Зб. матеріалів про загибель літака «Максим Горький». К., 1935; Анощенко М. Першими в світі. К., 1952; Ляховецкий М. Б. Надежные крылья республики: Об истории гражд. авиации на Украине. К., 1962; Граж­данская авиация СССР. Москва, 1973; Горяшко А. М. Граж­данская авиация Украины. К., 1982; История граж­данской авиации в СССР. Москва, 1983; Петасюк І. А., Петасюк О. І. Цивільна авіація України в період з 1930 року по червень 1941. (Сторінки історії, становле­н­ня і роз­витку). К., 1999.

М. Ф. Давиденко, М. Г. Костюх, А. В. Скрипець

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю