Авраменко Андрій Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Авраменко Андрій  Васильович

АВРА́МЕНКО Андрій Васильович (Авраменко-Ирій; 01(13). 12. 1893, м. Широке Таврій. губ., нині смт Дніпроп. обл. – жовтень 1944, Донецьк) – актор, публіцист, громадський діяч. Чл. «Просвіти». Закін. земську школу в Широкому, брав участь у роботі самодіял. драм. гуртка. 1912 вступив до Київ. сільгосптехнікуму, проте навч. перервала 1-а світ. війна. 1914–17 – у діючій армії. Повернувшись до Широкого, брав активну участь у національному відродженні. Влітку 1917 – делегат Всеукр. з’їзду «Просвіти», 1918 – другого Всеукр. з’їзду селян. Разом з братом Антоном 1918 організував гайдамац. сотню для захисту міста від денікінців. Від 1921 разом з дружиною Л. Обломієвською – в театрі «Березіль» у Києві. Того ж року в м. Остер на Чернігівщині працював у місц. «Просвіті», очолював театр. секцію. 1923 – член правління білоцерків. філії творчого об’єдн. «Березіль», кореспондент часопису «Плуг і молот» (м. Біла Церква). 1923 заарешт. у Широкому. Звільн. у листопаді 1925. Переїхав до Катеринослава (Дніпропетровська), у 1925–27 – артист укр. драм. студії при Дніпроп. клубі залізничників. На поч. 1927 очолив студію, поставив «Гайдамаків» Т. Шевченка. Активно друкувався на театр. теми в місц. часописі «Зоря». Від 1927 у харків. театрі «Веселий пролетар». Зазнав репресій; працював на буд-ві Свірської ГЕС у Ленінгр. обл. У 30-х рр. працював у театрі в Маріуполі. З початком 2-ї світ. війни повернувся в Широке. Навесні 1942 в сусід. селі організував майстерню з виготовлення глин. посуду. 1944 заарештов. органами НКВС, звинувач. у зв’язках з центр. проводом ОУН та кер-вом «Просвіти». Засудж. до розстрілу 17 жовтня 1944. Дружину А. разом з донькою вислали в Талди-Курган. обл. (Казахстан), звідки вони змогли виїхати лише 1958. Реабіліт. 11 березня 1994.

Літ.: Деркач В. Усе свідоме життя він вболівав за Україну // Червоний гірник. 1995, 4 лют.; Його ж. Сходини на Голгофу // Січеслав. край. 1996. № 2–4, 6.

М. П. Чабан

Стаття оновлена: 2001