Аврамчик Микола Якович

АВРА́МЧИК Микола Якович (Аўрамчык Мікалай Якаўлевіч; 14. 01. 1920, с. Плеси, нині Бобруй. р-ну Могильов. обл., Білорусь — 08. 05. 2017, Мінськ) — білоруський поет, пере­кладач. Член СП Білорусі (1947). Лауреат літ. премії ім. Янки Купали (1964). Учасник 2-ї світової війни. 1938 вступив на літ. факультет Мінського пед. ін­ституту й паралельно працював у ред. провід­них білорус. газет. З перших днів 2-ї світової війни — в діючій армії. У червні 1942 потрапив у фашист. полон, був вивезений у Рурський басейн на каторжну працю в камʼяновуг. шахті м. Марль. Звільнений у квітні 1945 британ. військами. Після війни брав участь у від­будові Донбасу, а з вересня 1946 на­вчався на філол. факультеті Білорус. університету (закін. 1949). Працював у ред. мінських газет «Чырвоная змена», «Літаратура і мастацтва», у ж. «Полымя». 1953–80 — ред. від­ділу поезії ж. «Маладосць». Друкується від 1937. Автор поет. зб.: «Пярэдні край» (1949), «Шляхамі дружбы» (1952), «Ключы жураўліныя» (1960), «Сустрэча былых канагонаў» (1963), «Універсітэцкі гарадок» (1967), «Агледзіны» (1969), «Як на далоні» (1970), «Дрэва дружбы» (1973), «Вадовішча» (1976), «Вы­бранае» (1976), «Вы­браныя творы ў 2 тамах» (1980), «Анкета: Вы­бранае» (1990) та ін., роману «У падзямел­лі» (1986). Видав збірку віршів для дітей «Дружба» (1950). Усі твори А. опубл. у Мінську. Їх тематика спів­звучна з його біо­графією — подіями війни, полоном, жи­т­тям у неволі, шахтар. працею, на­вча­н­ням в університеті, враже­н­нями від подорожей країною. Вірші від­значаються мʼяким ліризмом і задушевністю, конкретно-реаліст. образністю. Пере­кладав білорус. мовою твори Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка, М. Рильського, В. Бичка, М. Нагнибіди, П. Тичини, А. Малишка, В. Сосюри, Л. Первомайського, Д. Павличка, С. Олійника та ін. Його вірші пере­кладені укр. (перекл. — І. Гончаренко, Н. Кащук, П. Ключина, В. Лагода, Т. Масенко та ін.), рос., литов., латис., англ. та ін. мовами.

Завантажити статтю