Аврамчик Микола Якович

АВРА́МЧИК Микола Якович (Аўрамчык Мікалай Якаўлевіч; 14. 01. 1920, с. Плеси, нині Бобруй. р-ну Могильов. обл., Білорусь — 08. 05. 2017, Мінськ) — білоруський поет, перекладач. Член СП Білорусі (1947). Лауреат літ. премії ім. Янки Купали (1964). Учасник 2-ї світової війни. 1938 вступив на літ. факультет Мінського пед. інституту й паралельно працював у ред. провідних білорус. газет. З перших днів 2-ї світової війни — в діючій армії. У червні 1942 потрапив у фашист. полон, був вивезений у Рурський басейн на каторжну працю в кам’яновуг. шахті м. Марль. Звільнений у квітні 1945 британ. військами. Після війни брав участь у відбудові Донбасу, а з вересня 1946 навчався на філол. факультеті Білорус. університету (закін. 1949). Працював у ред. мінських газет «Чырвоная змена», «Літаратура і мастацтва», у ж. «Полымя». 1953–80 — ред. відділу поезії ж. «Маладосць». Друкується від 1937. Автор поет. зб.: «Пярэдні край» (1949), «Шляхамі дружбы» (1952), «Ключы жураўліныя» (1960), «Сустрэча былых канагонаў» (1963), «Універсітэцкі гарадок» (1967), «Агледзіны» (1969), «Як на далоні» (1970), «Дрэва дружбы» (1973), «Вадовішча» (1976), «Выбранае» (1976), «Выбраныя творы ў 2 тамах» (1980), «Анкета: Выбранае» (1990) та ін., роману «У падзямеллі» (1986). Видав збірку віршів для дітей «Дружба» (1950). Усі твори А. опубл. у Мінську. Їх тематика співзвучна з його біографією — подіями війни, полоном, життям у неволі, шахтар. працею, навчанням в університеті, враженнями від подорожей країною. Вірші відзначаються м’яким ліризмом і задушевністю, конкретно-реаліст. образністю. Перекладав білорус. мовою твори Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка, М. Рильського, В. Бичка, М. Нагнибіди, П. Тичини, А. Малишка, В. Сосюри, Л. Первомайського, Д. Павличка, С. Олійника та ін. Його вірші перекладені укр. (перекл. — І. Гончаренко, Н. Кащук, П. Ключина, В. Лагода, Т. Масенко та ін.), рос., литов., латис., англ. та ін. мовами.

Завантажити статтю