АВСТРА́ЛІЯ, Австралійський Союз (Australia; Commonwealth of Australia) — держава на материку Австралія, острові Тасманія, а також невеликих прилеглих островах. Здійснює контроль над островами: Норфолк, Херд, Макдональд, Різдва, Кокосовими та ін. Східне узбереж­жя омивають Коралове і Тасманове моря Тихого океану; решта — Індійський океан та його частини — Тиморське і Арафурське моря — на Пів­ночі і Велика Австралійська затока — на Пів­дні. Площа 7,68 млн км2. Населе­н­ня 19,435 млн осіб (2001). Європейці складають 93,5 % (здебільшого англійці та ірландці), виходці з Азії — 5 %, аборигени і жителі островів Тор­ресової протоки — 1,5 %. Офіційна мова — англійська. Віро­сповіда­н­ня: католики — 26 %, англіканська церква — близько 30 %, проте­станти — 20 %, православні — 4 %, юдеї, буд­дисти, мусульмани. Столиця — Канбер­ра (304 тис. жителів, 1995). Найбільші міста: Сідней (3,7 млн осіб), Мельбурн (3,2 млн, Брізбен (1,4 млн), Перт (1,2 млн), Аделаїда (1,08 млн). Австралія — федерація у складі 6-ти штатів і 2-х територій входить до Британської Спів­дружності. Глава держави — король або королева Великої Британії (від 1952 — Єлизавета ІІ), їх пред­ставляє генерал-губернатор. Законодавчий орган — двопалатний парламент (сенат і палата пред­ставників); виконавчий — уряд на чолі з премʼєр-міні­стром. Грошова одиниця — австралійський долар. На Сході прибережну рівнину від­окремлює від центральної частини країни Великий Вододільний хребет (середня висота 1200 м), частину якого складають Блакитні гори і Австралійські Альпи з найвищою вершиною Австралії — гора Косцюшко (2228 м). На Заході — плоскогірʼя, оточене хребтами, висота яких близько 450 м. За­ймає майже 1/2 площі материка. На Пів­нічному Заході — плоскогірʼя Кімберлі висота понад 900 м. Центр країни за­ймають просторі рівнини з трьома пустелями — Великою Піщаною, Великою пустелею Вікторія і пустелею Ґібсона — та Центральна низовина. На Пів­дні — практично без­людна рівнина Нал­ларбор з великою кількістю печер, тунелів. На Пів­ден­ному Сході є згаслі вулкан­ні кратери. Основні річки протікають у східній частині Австралії, найбільша з них — Мур­рей (Маррі), разом із притокою Дарлінґ має довжину 5300 км. Річки центральної і західної частини в сухий сезон пере­сихають. На Пів­дні роз­кинулася мережа солоних озер: Ейр, Тор­ренс, Фром, Ґерднер — залишки великого внутрішнього моря.

Клімат країни змінюється від тропічного — на Пів­ночі до помірного — на Пів­дні. Тропічний регіон, що охоплює майже 40 % території континенту, має дві пори року: жарку й вологу (дощі випадають у лютому та березні) і теплу та суху. Середньомісячна температура влітку в пів­нічній і центральній частинах Австралії від +27 °С до +29 °С. Пів­ден­на Австралія має чотири пори року. Січень, лютий — найтепліші місяці, пере­січна температура — від +18 °С до +21 °С. Найхолодніші місяці — червень, липень, від­повід­но +10 °С, а в Австралійських Альпах — 2 °С. У деяких регіонах щорічно бувають періоди засух (унаслідок чого виникають лісові пожежі, одна з найбільших сталася 1994 у штаті Новий Пів­ден­ний Вельс) або паводків. Своєрідні флора і фауна континентальної частини Австралії: із 22000 видів рослин близько 90 % — ендеміки. Майже 2000 видів завезено. Більшість рослин Австралії вічнозелені. Пальми і папороті ростуть разом з дубом, ясенем, березою. У лісах Пів­ден­ного Сходу і Пів­ден­ного Заходу пере­важає евкаліпт, якого налічується понад 500 видів, окремі дерева сягають висоти 90 м. В Австралії зро­стає також понад 500 видів акації (квітка золотої австралійської акації зображена на її гербі). Фауна Австралії не менш різноманітна й унікальна. Багато водиться ссавців, що кладуть яйця, — качконіс, єхидна, або колючий мурахоїд та ін. Більшість із місцевих ссавців — сумчасті, найві­доміші серед них — кенгуру (50 видів), опосум і коала. Однією із типово австралійських тварин є собака динго. У національному парку Улуру лежить найбільший моноліт у світі — 348 м висоти і периметром 9 км ; Великий Барʼєрний риф, що про­стягається на 2010 км уздовж східного узбереж­жя Австралії, — найбільше коралове утворе­н­ня в світі.

Аборигени Австралії мігрували на континент з Пів­ден­но-Східної Азії близько 40 тис. років тому. Хоча китайські, малайські, індонезійські та арабські мореплавці, можливо, висаджувалися на пів­нічному березі Австралії до 1000 р. н. е., Захід ді­знався про неї лише в 17 ст. Доти вона існувала як міфічна земля, пошуки якої вело чимало мореплавців. Першими з європейців від­крили континент гол­ландці на початку 17 ст., однак через його від­даленість від­мовилися колонізувати. Повне дослідже­н­ня лише на початку 19 ст. завершили британці. До 1830 Велика Британія під­порядкувала собі весь континент. Від середини 19 ст. (з від­кри­т­тям золота, роз­витком вівчарства) збільшилась кількість пере­селенців з Великої Британії. У січні 1901 створено федерацію з шести колишніх англійських колоній, що отримала права домініону. 1967 цивільні права на­дані австралійським аборигенам. Австралія — член ООН і всіх спеціалізованих агентств цієї організації, Організації економічного спів­робітництва й роз­витку, ГАТТ/СОТ, АТЕС, двох військово-політичних блоків — АНЗЮС (ANZUS: Australia, New Zealand, United States) та АНЗЮК (ANZUK: Australia, New Zealand, United Kingdom). Австралія — країна з високороз­виненою багатогалузевою економікою, 75 % якої припадає на сферу обслуговува­н­ня. ВВП на душу населе­н­ня — 16200 дол. США. Австралія має значні поклади паливно-енергетичної і мінеральної сировини (за низкою позицій посідає чільні місця у світі). Серед них — камʼяне і буре вугі­л­ля (25 % запасів країн Заходу), уран (27,5 %), боксити, залізна і марганцева руди, цинк, свинець, титан, золото та ін. Річний видобуток основних природних копалин: залізної руди — 100 млн т, вугі­л­ля — 150 млн т, нафти — 30 млн т, природного газу — 16 млрд м3. Бокситів видобувається близько 40 % усього видобутку країн Заходу. Австралія — основний екс­портер марганцевої руди (видобуток — 2 млн т); виробляє 6–7 % рафінованого свинцю; 27% титанового концентрату від загального виробництва у країнах Заходу. Сукупне виробництво промислових галузей становить 14,4 % всієї виробленої продукції та 32 % ВНП щорічно. Серед них найроз­виненішими є харчова, легка, хімічна, електротехнічна, машинобудівна, металургійна, автомобілебудівна галузі, а також точне приладобудува­н­ня, нафтопереробка тощо. Головний промисловий район Австралії — Пів­ден­ний Схід (штат — Новий Пів­ден­ний Вельс, Пів­ден­на Австралія, Вікторія), на який припадає понад 75 % продукції обробної промисловості. У сільському господарстві зайнято 5 % працез­даного населе­н­ня. Близько 60 % продукції екс­портується, що дає при­близно 40 % усіх валютних надходжень. Країна пере­буває на 11-му місці в світі серед екс­портерів сільськогосподарської продукції. Земельні угі­д­дя з багаторічними культурами за­ймають 6 % території країни, луки та пасовища — 58 %. Провід­на роль належить тварин­ництву, головним чином вівчарству. Рослин­ництво спеціалізується на вирощуван­ні пшениці, цукрової тростини, тютюну, чаю, кавового дерева, тропічних фруктів та овочів. Головна екс­порт­на культура — пшениця, під якою зайнято більше половини посівних площ. Роз­винуте плодівництво (ананаси, банани, цитрусові, яблука), вино­градарство. А. посідає перше місце в світі з виробництва та екс­порту високо­якісної вовни, четверте — пшениці, восьме — екс­порту цукру, одне з провід­них — з виробництва і екс­порту мʼяса та молочних продуктів. Головні порти — Сідней, Мельбурн, Ньюкасл, Фрімантл. Основні товарні позиції екс­порту: сільськогосподарська продукція (вовна, пшениця, мʼясо, масло, сир, фрукти, цукор — близько третини екс­порту), мінеральна сировина і паливо (руди кольорових металів, камʼяне вугі­л­ля, залізні руди, боксити — майже 45 % екс­порту країни). Основні торговельні партнери А. — Японія, США, країни ЄС, Нова Зеландія, країни АСЕАН.

У Сіднеї — музей А. (від­критий 1827), який має багату колекцію екс­понатів природничої історії та антропології; національний морський музей, художня галерея Нового Пів­ден­ного Вельсу; у Мельбурні — національна галерея Вікторії, має цікаву екс­позицію європейських і австралійських митців; королівський ботанічний сад і національний гербарій. Серед памʼяток — у Фрімантлі, най­старішому місті А. — зразки колоніальної архітектури; у Перті — англіканський і католицький собори; в Аделаїді — англіканський собор св. Петра, католицький собор св. Франсіса Ксавʼєра; у Мельбурні — собор св. Патрика, Королівський монетний двір. Головні курортні міста роз­ташовані на східному узбереж­жі: Таунсвілл, Туеумба і найпопулярніший — Золотий Берег, ві­домий морським парком з акулами і дельфінами.

Від­носини з Україною

А. ви­знала незалежність України 26 грудня 1991. Дипломатичні від­носини встановлено шляхом обміну нотами від 4 січня 1992 та 10 січня 1992. Сучасний стан дво­сторон­ніх економічних від­носин між Україною та А. характеризується такими показниками (млн дол. США, 2000): екс­порт — 0,6, імпорт — 11, товарообіг — 11,6. Українська діаспора в А. за різними оцінками нараховує від 25 до 30 тис. осіб. Перші українські поселенці в А. зареєстровані 1820. Перед 1-ю світовою війною українці прибували до А. у складі емі­грантських груп з Росії; це були пере­важно робітники залізничних та корабельних компаній, які оселялися у Квінсленді, зокрема в столиці шт. Брісбен, працювали в промисловості та сільському господарстві. Тоді створено Український робітничий клуб у Квінсленді. Один із діячів клубу В. Харченко організував театральну трупу, що по­ставила першу українську ви­ставу в А. — «Назар Стодоля». Видатна по­ста­т­тю в українсько-австралійських взаєминах є М. Миклухо-Маклай. Масова еміграція до А. українців — з числа політичних біженців, пере­міщених осіб, що пере­бували в таборах на території Німеч­чини, — почалася 1948. Виникли українські громади в Пів­ден­ній А. (1949), Вікторії (1949), Новому Пів­ден­ному Вельсі (1949), Квінсленді (1949), Західній А. (1950), Тасманії (1954) та столичній території — Канбер­рі (1950). У червні 1950 українські громадські організації утворили ко­ординаційний центр — Обʼ­єд­на­н­ня українців Австралії, пере­йменоване 1953 в Союз українських організацій А. Українці в А. прагнули не лише зберегти свою національну ідентичність, а й виконати місію політичної (антикомуністичної) еміграції. Вони подавали інформацію англійською мовою про українське життя, зокрема про прагне­н­ня до визволе­н­ня від російського панува­н­ня; публічні бібліотеки поповнювались літературою про Україну; від­крито лекторати й академічні центри українських студій (університети Макворі в Сіднеї та Монаша в Мельбурні). Діяло НТШ, Товариство приятелів творчості М. Зерова в А. Основні зуси­л­ля української діаспори в А. були спрямовані на культурну працю, плека­н­ня й пошире­н­ня народної культури, україно­знавства, оригінальної творчості в царині літератури, театру, образотворчого мистецтва, музики, науки та інше. В А. діяли Український театр малих форм імені В. Блавацького (від 1950, Аделаїда), Театр імені Леся Курбаса при Українській громаді Вікторії (УГВ; від 1951, Мельбурн), Український драматичний гурток імені В. Блавацького (від 1953, Вікторія), Український музичний театр імені М. Лисенка при УГВ, драматичний гурток «Червоні маки» (від 1984, Сейнт-Албанс), Українське мистецьке товариство (від 1952, Сідней), Обʼ­єд­на­н­ня культурних сил Західного Сіднею (від 1958), Драматична секція імені М. Заньковецької (від 1962, Новий Пів­ден­ний Вельс), Драматичний гурток імені Лесі Українки (від 1956, Західна Австралія) та інші. Найві­доміші українські театральні діячі А. — Я. і Є. Андруховичі, А. Кривецький, Р. Василенко (Аделаїда); С. Крижанівський, С. та І. Залеські, Я. Гевко, К. і Д. Любарські, І. Миколаєнко та М. Малиш-Федорець (Мельбурн); Я. Масляк, С. Хвиля, В. Подригуля, Л. Гаєвська (Сідней) та інші. Діяли музичні ансамблі: дівочий ансамбль «Ластівка» (заснований 1957, керівник Л. Гаєвська-Денес); дитячий оркестр в Бал­лараті (утворений у 1960-х роках, керівник К. Косенко); оркестр Спілки української молоді «Трембіта» у Мельбурні (заснований 1984, керівник І. Рудевич-Дудій та К. Косенко); молодіжний оркестр у Перті (заснований 1950, керівник І. Джуфер, у 1972–80 — М. Менцінська); оркестр М. Ґутея «Каштани» (заснований 1990) та ін.; хорові колективи: «Чайка» (Мельбурн), «Боян» (Сідней), «Гомін» (Аделаїда), «Бандура» (Перт), громадський хор Української громади Квінсленду (Брісбен) та ін. В українській громаді діяло понад два десятки художників, графіків, скульпторів: П. Кравченко, В. Лапа, Т. Мес­сак, М. Садовський, В. Цибульський, Л. Денисенко, М. Кміт, В. Савчак, Я. Ляхович, М. Окопний, М. Чорній та ін. Існує Спілка українських образотворчих митців Австралії, яку заснував 1967 С. Мисько. Діяли літературні організації, зокрема Літературно-мистецький клуб імені В. Симоненка у Мельбурні (1954– 58 і від 1966) під керівництвом Д. Нитченка; мовно-літературний гурток при осередку НТШ в Аделаїді. Серед поетів — З. Когут, О. Чорно­бривець (Л. Далека), В. Онуфрієнко, Г. Вишневий, Б. Коваленко, В. Дубів, О. Терлецька, М. Лисенко, І. Романовська; прозаїків: М. Лазорський, Д. Нитченко, С. Домазар, Ю. Борець, К. Каздоба, Б. Сірко, Л. Вакуленко, В. Сокіл, О. Ткач та ін.; драматургів: А. Микита, Я. Масляк та ін.; літературо­знавців: Д. Нитченко, М. Павлишин, Г. Кошарська, А. Берегуляк, С. Мицак, П. Савчак та ін. Україно­знавчим шкільництвом опікувалася Українська центральна шкільна рада в А., яка роз­горнула ви­да­н­ня під­ручників. Активною була видавнича діяльність українців в А. Крім популярних ви­дань політичного і освітнього характеру, видавалися твори українських письмен­ників з діаспори та дис­кримінованих літераторів України. Нині 80–85 % українців А. є власниками будинків з присадибними ділянками; за рівнем заробітку належать до середніх груп з-поміж усіх емі­грантів. Порівняно мало українців створили власні малі й великі під­приємства. Є кілька десятків невеликих агенцій з продажу нерухомого майна, близько 30 малих торговельних та інженерно-ремонтних і понад 20 інженерно-технологічних і будівельних під­приємств. Понад 60 українських лікарів та медичного персоналу зареєстровані в Ukrainian Professional & Business Dіrectory of Australia (1991). Існують професійні товариства лікарів, інженерів, юристів. Чимало бізнесменів та професійних людей належать до товариств українських професіоналів і під­приємців окремих штатів, які спільно видавали неперіодичні ви­да­н­ня Ukrainian Professional & Business Directory of Australia (1987–91, 6 вип.). Організована економічна діяльність проявилася головним чином у кредитних спілках, які роз­винулися на­прикінці 1950-х років. Членство в кредитних ко­оперативах А. високе (при­близно 1/3 всіх українців, тоді як у США — при­близно 1/10, а в Канаді — 1/15). Зі своїх прибутків кредитні спілки жертвували на громадські, культурні і релігійні цілі близько 160 тис. дол. щороку. Вони обʼ­єд­налися в Раду українських ко­оперативів А. Слабше роз­вивалися некредитні ко­оперативні організації. Українські громади штатів та кра­йові організації різного типу обʼ­єд­нуються в СУОА. Важливим елементом організованого життя українців А. є церква — українська греко-католицька та православна в її кількох під­порядкува­н­нях. Продовжують свою діяльність народні доми (як правило, осередки громад), школи, організації молоді — «Пласт» і СУМ, деякі спортивні клуби, Союз українок Австралії. Виходять два тижневики: «Церква і Життя» і «Вільна Думка». Асоціація україністів А. випускає «Бюлетень» («News letter»). 2000 у Сіднеї проходили ігри 27-ї Олімпіади, в яких взяли участь 239 українських спортс­менів, які змагалися у 19-ти видах спорту і завоювали 23 медалі: 3 золоті, 10 срібних та 10 бронзових. Золоті нагороди здобули Я. Клочкова (двічі) та М. Мільчев. Цього ж року від­булися й 11-ті Параолімпійські ігри, на яких 67 українських спортс­менів-інвалідів вибороли 37 медалей, з них три золоті, 20 срібних та 14 бронзових. Олімпійські чемпіонами стали Ю. Андрюшин, О. Мащенко та О. Ясиновий.

Література Австралії в Україні

Ви­вче­н­ня літератури Австралії в Україні започаткував І. Франко. 1910 він опублікував у «Літературно-науковому віснику» власні пере­клади оповідань австралійських письмен­ників Е. Дайсона, Е.-Б. Годжа, А.-Г. Дор­рінґтона, А.-Г. Дейвіса, Дж. Пойнтона, Века, Кодака, Дж.-Г. Ґріна, П. Купіда і перед­мову до них. 1933 Україну від­відала К.-С. Причард, яка присвятила їй окремі роз­діли у книжці «Справжня Росія» (1934). По 2-й світовій війні сюди при­їздили А. Маршалл, Е.-Д. Кʼюзек, Дж. Вотен та ін. Від середини 50-х років в Україні окремими ви­да­н­нями і в періодиці опубліковано твори Г.-А. Лоусона, К.-С. Причард, Е.-В. Палмера, Е.-Д. Кʼюзек, А. Маршал­ла, П.-В.-М. Вайта, Ф.-Д. Дейвісона, Н. Шюта, М.-Л. Веста, Ф. Філі­псона, Т. Шеп­пард, Д.-А. Стюарта та ін. Ви­дано «Сучасну австралійську повість» (К., 1982). Українською мовою твори австралійських письмен­ників пере­кладали Н. Боровик, О. Ночевська, О. Мокровольський, В. Ружицький, М. Троян, І. Стешенко, М. Пінчевський, І. Лещенко, Л. Солонько, С. Наливайко, С. Тельнюк, А. Муляр, О. Матвієнко, С. Зарудний та інші.