Автоматичні міжпланетні станції

АВТОМАТИ́ЧНІ МІЖ­ПЛАНЕ́ТНІ СТА́НЦІЇ (АМС) — без­пілотні космічні апарати, при­значені для польотів до інших небесних тіл з метою дослідже­н­ня Сонячної системи: Місяця, планет, Сонця, комет, між­планетного простору. АМС запускають за допомогою багато­ступеневих ракет-носіїв, які спочатку виводять їх на проміжну навколоземну орбіту, а згодом надають їм другої косміч. швидкості і виводять на між­планетні орбіти. На борту АМС роз­міщується апаратура для наук. досліджень, телеметрич. апаратура — для пере­дачі наук. інформації, телевізійна — для одержа­н­ня зображень планет. АМС обладнана двигунами для колекції траєкторії польоту, системами астроорієнтації, мʼякої посадки, парашут. системами тощо. Енергоживле­н­ня борт. апаратури забезпечують сонячні батареї. Дослідж. за допомогою АМС виконуються за різних умов: проліт (обліт) на близькій від­стані від небес. тіла (напр., серії «Марінер» і «Піонер», США; «Марс», СРСР); виведе­н­ня штуч. супутника небес. тіла (напр., «Луна-10», СРСР); посадка на небесне тіло (сер. «Апол­лон», «Серве­йор», США; «Луна», СРСР). Остан. часом дослідж. проводилися за змішаними схемами: АМС виконувала обліт небес. тіла або ж її виводили на орбіту його штуч. супутника, від неї від­окремлювали від­сік чи спуск. апарат, який і виконував посадку на небесне тіло. Так досліджували Венеру за допомогою АМС «Венера» (СРСР) і Марс — АМС «Вікінґ» (США). Важливі екс­перименти виконано під час польоту АМС «Вояджер» (США), «Галілео» (США) та ін. Принципово нові зав­да­н­ня були по­ставлені перед АМС «Вега»: дослідж. планети Венера і комети Гал­лея. У виконан­ні про­грами АМС «Вега» значну роль ві­ді­гравали н.-д. установи НАНУ: Ін­ститут кібернетики (роз­робле­н­ня системи збору інформації), Фіз.-мех. ін­ститут (апаратура для дослідже­н­ня плазмових хвиль) та Гол. астроном. обсерваторія (ефемеридне забезпече­н­ня і астроном. су­провід).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю