Автомобільна дорога - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Автомобільна дорога

АВТОМОБІ́ЛЬНА ДОРО́ГА – інженерна споруда для руху автомобільного транспорту. Осн. елементи А. д. – земляне полотно (насип або виїмка), на якому містяться проїзна частина та узбіччя і яке є основою для дорож. одягу, верх. шар якого – дорожнє покриття; штучні споруди, до яких належать тунелі, шляхопроводи, підпір, стінки галереї, водовідвідні та дренаж. споруди. Щоб підвищити безпеку руху, на А. д. встановлюють дорожні знаки, покажчики, захисні засоби, пристрої для регулювання транспорт. потоків. Уздовж А. д. споруджують автовокзали, мотелі, станції тех. обслуговування, автозаправ. станції тощо. Поділяються на А. д. із твердим покриттям (бруківки, щебеневі, асфальтові або бетонні) і ґрунтові. Найкращими є цементо- та асфальтобетонні дороги. В Україні з 28,4 тис. насел. пунктів 27,6 тис. (97 %) мають під’їзди з тверд. покриттям. Основу шлях. мережі України складають дороги заг. користування протяжністю 172,6 тис. км, з них 95 % – з тверд. покриттям. (Табл. 1).

Щільність доріг на 1 тис. км2 тер. України – 285,5 км; для порівняння: у Франції – 1459, Англії – 1415, Італії – 981, Польщі – 960. Чимало А. д. в Україні, побудованих у поперед. роки, не відповідають вимогам руху. Найвисокогірнішою транспортною магістраллю в Україні є шосе Львів–Ужгород через Карпати (Яблунецький перевал) на вис. 931 м. До 2-ї світ. війни осн. шляхами в Україні (за винятком зх.-укр. земель) були ґрунт. дороги. Їхній стан прямо залежав від погоди: розмочені й розбиті ранньої весни і пізньої осені, скуті кригою взимку, вкриті пилом влітку. Такі шляхи не пристосовані до автоперевезень, економічно збиткові і могли служити лише для місц. потреб. Нині ґрунт. доріг в Україні практично не залишилося. Биті шляхи або шосейні до 1-ї світ. війни були лише в Галичині на тих укр. територіях, що входили до Австро-Угор. імперії. У Галичині було 10100 км битих шляхів із густотою 18,7 км на 100 км2 і стільки ж на 10 тис. осіб. Їхній розвиток фактично зупинився після 1-ї світ. війни. Натомість шосейні дороги швидко розвивалися на Закарпатті, де у міжвоєн. період їх було 2400 км, із густотою 18,7 км на 100 км2 і 32,3 км на 10 тис. осіб. Окрім того, шосейні дороги на Закарпатті були доброї якості. На укр. землях, що були у складі Рос. імперії, до 1-ї світ. війни шосейні дороги складали 3500 км з густотою відповідно – 0,8 км та 1,3 км. За рад. період їх довж. зросла до 8900 (1935) та 13700 (1940). Найбільше збудовано шосейних доріг на Донбасі, у Дніпроп. обл. та на Правобереж. Україні (з огляду на транспортування цукр. буряків). А. д. інтенсивно почали розбудовувати в Україні лише на поч. 70-х рр. 20 ст. На серед. 80-х рр. вони сполучали всі рай. центри України. За 25 р. (1955–80) мережа доріг України з твердим покриттям зросла від 47,3 до 145,0 тис. км. Розвиток А. д. пов’язаний зі зростанням вироб-ва автомобілів та впровадженням нових технологій у дорож. буд-ві. Однак питома вага А. д. у перевезенні вантажів була досить невеликою (бл. 20 % усіх перевезень) у порівнянні з країнами Зх. Європи (60 % усіх перевезень) і Пн. Америки (75 %). Це пояснюється не лише нестачею А. д., а й незначною довж. серед. перевезень (20 км у 1980-х рр.). Протягом 1970–84 заг. довж. шляхів скоротилася на 74 тис. км за рахунок переважно малопроїзних економічно невигідних ґрунтових шляхів, для пасажирського транспорту та вантажних перевезень. Разом з тим довжина доріг з твердим покриттям збільшилася на понад 95 тис. км, але вони переважно утримувались у поганому стані. Тому на частку автомобіл. транспорту припадало бл. 70 % витрат на перевезення пасажирів і понад 50 % витрат на перевезення вантажів – від витрат усіх видів транспорту в УРСР. Загалом вартість перевезень автотранспортом в Україні складала 35 % собівартості перевезених товарів або й більше, тоді як відповід. показник для більшості країн Заходу не перевищував 6–10 %, а вартість перевезення виробів машинобудування становила бл. 30–45 % їх собівартості, тобто майже в 4 рази більше, ніж відповідні витрати на Заході. Від 1946 автомобіл. транспорт заг. користування підпорядк. Мін-ву автомобіл. транспорту УРСР, а вантаж. транспорт децентраліз. і належав до компетенцій бл. 60 різних союз., союзно-респ. і респ. мін-в та орг-цій. Нині А. д. поділяються на дороги держ. та місц. значення. До складу А. д. держ. значення входять магістр. та регіон. дороги, які практично повністю мають тверде покриття. Їхня протяжність нині становить 13009,8 км. До магістрал. А. д. України (протяжність 9251 км) належать автомоб. дороги, суміщені з міжнар. транспорт. коридорами та автомагістралями категорії «Є» (див. Автомагістраль). До регіонал. А. д. (3758,8 км) належать автомобіл. дороги, що з’єднують Київ з адм. центром АР Крим, адм. центрами обл. та містами держ. підпорядкування; осн. міжнар. прикордонні пункти пропуску автомобіл. транспорту, мор. та авіац. порти міжнар. значення, найважл. об’єкти нац. культури, курортні зони та великі пром. і культурні центри країни з дорогами держ. та місц. значення. Всього нині в Україні експлуатується 19 регіон. А. д. (Табл. 2).

Дороги місц. значення поділяються на територіальні та районні і становлять 82 % від заг. кількості доріг, з них 94 % мають тверде покриття. До територіал. А. д. України належать автомобіл. дороги, що з’єднують між собою адм. центри АР Крим і областей з адм. центрами р-нів, містами обл. підпорядкування, а також міста обл. підпорядкування і адм. центри р-нів; магістральні та регіон. дороги і осн. аеропорти, мор. та річк. порти, залізнич. вузли, курорти, об’єкти нац. культур. надбання та природно-заповід. фонду з мережею ін. шляхів заг. користування; під’їзди до прикордон. пунктів пропуску автомобіл. транспорту. Щорічно транзитом тер. України великовантажні автомобілі перевозять майже 80 тис. т різних вантажів із країн Заходу і Сходу. Нині на дорогах держ. значення України існує бл. 60 сервіс. комплексів. Розвиток та удосконалення А. д. України заг. користування здійснює Укр. держ. корпорація з буд-ва, ремонту та утримання автомобіл. доріг (Укравтодор), яка має у своїй системі бл. 50 підпр-в підрядної шляхобуд. діяльності. За останні 10 років на тер. України збудовано понад 13 тис. км А. д. різних категорій. Гол. спеціаліз. орг-цією, яка забезпечує розвиток та удосконалення мережі А. д. України є Укр. держ. ін-т з проектування об’єктів дорож. госп-ва «Укрдіпродор». Підвищення ефект. дорож. буд-ва пов’язане з пошуком нових матеріалів, насамперед в’яжучих, які дозволять замінити бітуми і зменшити витрати цементу, напр., полімерні матеріали. Екон. ефект може дати заміна природ. кам’яних матеріалів пісками, укріпленими ґрунтами, побіч. продуктами і відходами пром-сті, штуч. матеріалами, а також застосування геоматеріалів. Комплексна механізація і автоматизація, індустріалізація дорож. буд-ва, що забезпечує цілорічне вироб-во готової продукції і напівфабрикатів на сучас. з-дах, дозволяє значно збільшити темпи буд-ва А. д., добитися підвищення їхньої якості. Проблема захисту довкілля, з точки зору дорож. буд-ва, включає питання ландшафт. проектування, охорони ландшафтів, фауни і флори, захисту від забруднення атмосфери, ґрунт. вод і водотоків, боротьбу з вібрацією і транспорт. шумом, проведення рекультивації земель. Нині стратегіч. напрямком у буд-ві А. д. є реконструкція автомагістралей Київ – Чернігів – Нові Яриловичі (на Гомель), Київ – Одеса, Київ – Чоп, Київ – Харків – Довжанський (на Ростов-на-Дону), Харків – Сімферополь – Севастополь та розбудова під’їздів до 88 прикордонних пунктів пропуску. Подальший розвиток с. госп-ва в Україні вимагає буд-ва доріг у сільс. місцевості. Найбільш відповід. й дорогими спорудами на А. д. є мости, які багато в чому визначають функціонування транспорт. мережі в цілому (див. Мостобудування). При проектуванні великих споруд, міських мостів, шляхопроводів через автодорогу враховують вимоги арх-ри та дизайну, охорони довкілля, природ. ландшафту, створення комфорт. умов проживання насел., збереження пам’ятників історії та культури. Наук. дослідж. у галузі дорож. буд-ва в Україні зосереджені переважно у Держ. НДІ «Укравтодор», а технол. впровадження їх здійснює підпр-во «Укрдортехнологія». Спеціалістів дорож. фаху готують 10 ВНЗів 1–4 рівнів акредитації, зокрема Нац. транспорт. ун-т (Київ), Харків. автомобіл.-дорож. тех. ун-т, Держ. ун-т «Львів. політехніка» та ін., які проводять також значну н.-д. роботу. Для забезпечення сучас. стану функціонування А. д. потрібна інтеграція шлях. мережі України у транспорт. інфраструктуру Європи. «Укравтодор» бере участь у розробленні проекту Пд. трансєвроп. автомагістралі Трієст – Будапешт – Київ. Територією України її маршрут проляже від Києва до кордону з Угорщиною повз Вінницю, Хмельницький, Тернопіль, Івано-Франківськ. У перспективі передбачається розгалуження автомагістралі з р-ну Вінниці в напрямку Умані, Кіровограда, Дніпропетровська, Донецька і далі – на Луганщину, а з Києва – у бік Москви. На заході із р-ну Івано-Франківська через Львів до кордону з Польщею можливе створення ще одного виходу на рівні автомагістралі в Зх. Європу в напрямку Краків – Познань – Берлін та повз Ужгород на Словаччину, Чехію, Німеччину. За програмою ЕС/ТАСІS проводяться досл. роботи над створенням схеми розташування магістрал. доріг України. Передбачається визначити доцільність буд-ва нових автомагістралей у бік Балтійського м. через Білорусь і країни Балтії та кільцевої автомагістралі навколо Чорного м. Питання буд-ва та експлуатації доріг висвітлюються в зб. «Автомобільні дороги і дорожнє будівництво» та в ж. «Автошляховик».

Літ.: Автомобильные дороги. К., 1973; По дорогам Украины. К., 1978; Михайлютенко Ю., Агранов А., Савельев Ю., Блискунов А. Внимание: горная дорога! Сф., 1980; Збаржевский В., Нестеренко Ю., Первов Б. Совершенствование технологий строительства дорог. К., 1980; Шляхи підвищення ефективності дорожнього господарства України в нових умовах господарювання. К., 1994; Проектирование и строительство автомобильных дорог. К., 1996; Автодорожний комплекс України в сучасних умовах: проблеми і шляхи розвитку. К., 1998; Проблемы эксплуатации автомобильных дорог. Х., 1998; Гончаренко Ф., Прусенко Є., Скорченко В. Експлуатаційне утримання та ремонт автомобільних доріг за складних погодних та екологічних умов. К., 1999; Людина та її автомобіль. К., 1999; Автомобильный транспорт и дорожное хозяйство на рубеже 3-го тысячелетия. Х., 2000; Герасимчук В., Климпуш М., Круцик М. Гірські автомобільні дороги Українських Карпат. Уж., 2000.

В. Я. Савенко, В. В. Петрович

Стаття оновлена: 2001