Авшаров Борис Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Авшаров Борис  Павлович

АВША́РОВ Борис Павлович (справж. – Гомоляка; 05(17). 06. 1889, Київ – 23. 11. 1964, м. Керч, АР Крим) – актор. Засл. арт. УРСР (1951). Батько В. Гомоляки. Навч. на юрид. ф-ті Київ. ун-ту (1909– 16), у Театр. школі Г. Заславського і Г. Фістуларі (С.-Петербург, 1909–11), закін. Оперну студію М. Михайлова (С.-Петербург – Київ, 1913). Розпочавши актор. діяльність в антрепризах І. Дольського-Боренського та Є. Орловського, М. Кожевникова, Д. Леонта, С. Мамонтова, Д. Южина, А. М’яновського, Н. Казанського, І. Павлова та ін. (1906–16), понад 50 р. працював у театрах України, останні роки (1947–59) – актор Київ. ТЮГу. За більш як 40 р. творчої діяльності кількість оперних партій, ролей у драмі, опереті, гротеску та кіно, які актор проспівав і зіграв, наближається до 600.

Ролі: у театрі – Грозний («Василиса Мелентьєва» О. Островського), Рогожин («Ідіот» Ф. Достоєвського), Безсудний («На людному місці» О. Островського), Лаерт («Гамлет» В. Шекспіра), Халява («Вій» М. Гоголя), Карась («Запорожець за Дунаєм» П. Гулака-Артемовського), Кобзар («Тарас Бульба» М. Гоголя), Базіль («Божевільний день, або Весілля Фіґаро» П.-О. Бомарше), від 1947 – дядько Лев та Лісовик («Лісова пісня» Лесі Українки), Жевакін («Одруження» М. Гоголя), Король («Сміх і сльози» С. Михалкова), Татаринов («Два капітани» за В. Каверіним), Кобзар і Залізняк («Гайдамаки»); у кіно – Василь («Вітер зі Сходу», 1940).

Л. В. Будник

Стаття оновлена: 2001