Агібалов Василь Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Агібалов Василь  Іванович

АГІБА́ЛОВ Василь Іванович (08(21). 04. 1913, с. Верхня Гнилуша, нині с. Лозове Воронез. обл., РФ) – скульптор. Засл. діяч мист-в України (1956), Нар. художник України (1978). Чл. НСХУ (1939), СХ СРСР (1943). Держ. премія УРСР ім. Т. Шевченка (1977). Держ. нагороди СРСР. Закін. Київ. худож. робітфак (1933) та Харків. худож. ін-т (1942, учителі з фаху – Л. Блох, М. Гельман, О. Матвєєв). Викладав у Луган. худож. уч-щі (1944–49), Харків. худож. ін-ті (1949–54). Працює в станк. і монум. пластиці. Представник харків. школи скульптури. Його пам’ятники та монументи переважно пов’язані з темою 2-ї світ. війни. Численні портрети скульптора вирізняються психол. насиченістю, в них відтворено узагальнений тип воїна, робітника, вченого. У творчому доробку є також зразки декор. скульптури та архіт.-декор. пластики. Брав участь у числен. худож. виставках у Києві та Москві, пересув. виставках рад. мист-ва у Болгарії, Румунії, Китаї (1950-і рр.), укр. мист-ва у Польщі та Німеччині (1960-і рр.). Твори зберігаються в музеях Києва (НХМ), Харкова, Краснодона, Луганська, С.-Петербурга (ДРМ), Москви (ДТГ).

Тв.: пам’ятник «Молода гвардія» в Краснодоні (1954, співавт.), академікові В. Юр’єву у Харкові (1961); монумент Вічної Слави у Дніпропетровську (1967, співавт.); мемор. комплекси – Слави у Харкові (1977, співавт.) та у Кіровограді (1994, співавт.); пам’ят. знак на честь 1000-ліття хрещення України-Русі у Харкові (1998); скульптурні портрети молодогвардійців (1950– 54), сталевара Я. Ткача (1954), шахтарів І. Бридька (1959) та М. Мамая (1960), Ю. Гагаріна (1961), Т. Шевченка (1963), М. Щепкіна (1960-і рр.), гол. конструктора танка «Т-34» М. Кошкіна (1975), А. Потебні (1985), О. Петрусенко (1985) та ін.

Літ.: Історія українського мистецтва. К., 1968. Т. 6; Путятін В. Д. Творчий здобуток В. І. Агібалова // Вісн. Харків. худож.-пром. ін-ту. Х., 1999.

В. Д. Путятін

Стаття оновлена: 2001