Агломерація - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Агломерація

АГЛОМЕРА́ЦІЯ (від лат. agglomero – приєдную, нагромаджую) – компактне просторове угруповання поселень (переважно міських), об’єднаних значними інтенсивними зв’язками (виробничими, трудовими, соціально-побутовими, рекреаційними) у складну багатокомпонентну динамічну систему. Як цілісне територ. соц.-екон. утворення А. виникає на базі функціонування та просторового розвитку великого міста-ядра (або кількох міст-ядер). Розрізняють моноцентричні агломерати з одним містом-ядром, що підпорядковує своєму впливу всі ін. поселення, розташ. в його приміській зоні (або у зовн., перифер. зоні – міста-супутники тощо), і набагато перевищує їх розміром та екон. потенціалом; поліцентричні агломерати, які мають у своєму складі кілька міст-центрів. Приміська (перифер.) зона А. щодо центр. міста-ядра є значним доповненням і резервом розвитку. А. має високий ступінь територ. концентрації пром-сті, інфраструктури об’єктів, наук. та навч. закладів, а також високу щільність насел., здійснює знач. вплив на навколишню територію, на екон. структуру і соц. аспекти життя насел., характеризується високим рівнем комплексності та взаємозалежності розселення. Вказані ознаки А. зумовлюють специфіку їхнього розвитку як багатофункціонал. центрів заг.-нац. значення із спеціалізацією у найскладніших, наукоємних галузях пром-сті. Формування А. – результат розвитку урбанізації, особливо процесу поглиблення територ. поділу праці та соц.-екон. розвитку міських територій; сприяє повнішому використанню переваг екон.-геогр. положення та передумов розвитку великого міста разом із навколиш. ареалом. Екон. передумовою відносно швидкого розвитку А. є переваги, притаманні цій формі розміщення вироб-ва і розселення (за рахунок ефекту близьких зв’язків або агломерац. ефекту): високий ступінь концентрації та диверсифікації вироб-ва; концентрація кваліфік. кадрів, тісний зв’язок вироб-ва з наукою та навч. центрами; максимально ефективне використання вироб-ва, соц. і транспортна інфраструктури. У різних країнах світу (залежно від рівня урбанізації, розселення, особливостей розміщення вироб-ва) виділення А. здійснюється за різними критеріями. В Україні група взаємопов’яз. поселень виділяється в А., якщо насел. найбільших міст, що її утворюють, становить не менше 100 тис. осіб, а в ареалі її груп. розселення розташ. як мінімум ще 2 міських поселення. При цьому до А. включаються також міські та сільські поселення, якщо центри відповід. одиниць адм.-територ. поділу розташ. в межах 2-годин. транспорт. досяжності центр. міста (у поліцентр. А. – найбільшого з центр. міст). Найвідоміші А. в Україні – Київ., Донец., Дніпроп., Харків., Львів., Одес. та ін., які є не тільки великими центрами індустр.-інтелект. та культур. розвитку окремих регіонів, а й осередками розселення та концентрації труд. потенціалу.

Літ.: Берштейн Р. С. Повышение эффективности агломерации. Москва, 1979; Кудрявцев О. К. Расселение и планировочная структура крупных городов-агломераций. Москва, 1985; Проблемы изучения городских агломераций. Москва, 1988; Агломерационный процесс. Расчеты. К., 1999.

С. І. Пирожков

Стаття оновлена: 2001