Агнон Шмуель Йосеф - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Агнон Шмуель  Йосеф

АГНО́Н Шмуель Йосеф (справж. – Чачкес; 17. 07. 1888, м. Бучач, нині Терноп. обл. – 17. 02. 1970, Ґдера, Ізраїль) – письменник. Чл. Академії мови Ізраїлю. Держ. премія Ізраїлю (1954, 1958). Нобелів. премія (1966). Писав мовою іврит. Значна частина творчості пов’язана з Галичиною. Малознаний в Україні, А. є одним із тих закордон. авторів, у чиїй творчості любов до України, де він народився, посідає значне місце. А. – творець притч і метафор. романів, у яких євр. фольклор, реліг. засади хасидизму й галиц. побут поч. 20 ст. творять химерні історії, паралелі яким можна знайти в малярстві М. Шагала, «Дон-Кіхоті» М. Сервантеса і «Знедолених» В. Гюґо, прозі Х. Борхеса й Ґ. Маркеса, а ще певніше – у Шолом-Алейхема та Б. Брехта. А. народився в сім’ї дріб. торговця, що був водночас і місц. рабином хасидського напряму. З раннього дитинства, опанувавши мови ідиш та іврит, майбут. письменник підлітком починає друкуватись у галиц. євр. газетах і часописах (1904–08), 1908 друкує оповідання «» («Покинуті»), яке принесло йому визнання і від назви якого утвор. його псевдонім, що від 1924 стає його офіц. прізвищем. У цей період у Галичині серед євр. насел. поширюється сіоніст. рух, палким прихильником якого і стає молодий А. 1908 він переїхав до Палестини, аби не йти до австро-угор. війська. У Палестині жив до 1912, де й опублікував окремим вид. першу повість «» («Скручене все одно колись вирівняється»). Того ж року виїжджає до Німеччини, де живе до 1930, там здружується з М. Бубером, видатним євр. філософом, родом також із Галичини, видає кілька книг, якими здобуває заг. визнання: («У колі праведних», 1921); («Біля затвора», 1922); («Історії легенд», 1922; усі – в Гамбурзі). Книга «У колі праведних» становить для укр. дослідника особл. інтерес, оскільки у розділі із заг. назвою «Польща» йдеться переважно про Зх. Україну, зокрема Галичину. А. знайомиться з підприємцем і видавцем Ш. Шокеном, який став його меценатом і близьким другом на все життя; завдяки його підтримці 1931 вийшло 4-томне вид. творів А. 1930 у помешканні А. в Гамбурзі сталася пожежа, від якої згоріла вся б-ка і його рукописи, з-поміж яких 2 т. написаної разом із М. Бубером «Історії галицького єврейства». Того ж року А. здійснює поїздку Галичиною (відвідує Бучач, Львів, Тернопіль, Залозці, Золочів, Броди). Ця подорож стала підґрунтям для написання роману («Гість на одну ніч», 1938–39), у якому герой після тривалої відсутності повертається до рідного міста в Галичині і бачить його спустошення: синагоги порожні, люди залякані, сусп-во в цілому гине. У цьому романі А. торкається не лише євр., а й укр. життя, побуту та звичаїв українців. Після повернення до Єрусалима віддається літ. праці. 1998 у Бучачі, Львові, Золочеві та ін. містах було знято укр. частину докум. фільму «Агнон» (реж. Е. Шуракі) з серії «Письменники століття», який 1999 отримав 1-шу премію на фестивалі докум. фільмів у Палермо (Італія).

Літ.: Вергелис А. Встреча с Агноном // Лит. газ. 1967, 19 апр.; Левченко О. Спалахнула зірка в Бучачі // ДУ. 1991, 14 груд.; Фиш Г. Очерки современной израильской литературы: Шмуэль Агнон и др. писатели. Москва; Иерусалим, 1994; Бергер Е. Самуїл Йосиф Агнон // Методол. проблеми худож. творчості. Вип. 1. Studia Methodologica: До 105-річчя Ш. Й. Агнона. Т., 1995; Горелик М. Материк Шмуэля Агнона // Книж. обозрение. 1996. № 43.

Ю. В. Покальчук

Стаття оновлена: 2001