АГО́Л Ізраїль Йосипович (08(20). 11. 1891, м. Бобруйськ, Білорусія — роз­стріляний 13. 06. 1938) — генетик. Академік АН УРСР (1934). Закін. мед. факультет Моск. університету (1923), Моск. ін­ститут червоної професури (1927). Працював у Моск. зоотех. ін­ституті (1926) у лаб. генетики під керівництвом проф. О. Серебровського, де брав участь у екс­перим. роботі над ви­вче­н­ням мутацій у плодової мушки дрозофіли, спричинених впливом рентґенів. променів. Автор публікацій з критики неовіталізму й неоламаркізму (1926, 1927). Від 1928 А. — директор Моск. біол. ін­ституту, де створив від­діл генетики (1928– 32). 1932 пере­їхав в Україну. Від 1932 — у Всеукр. асоціації марксистсько-ленін. н.-д. ін­ститутів, її віце-президент (1933– 34). Як рокфел­лерівський стипендіат удосконалювався в генет. лаб. проф. Г. Мел­лера у Техаському університеті США (1930–31). 1934–36 працював ученим секретарем Президії АН УРСР, в ті ж роки був завідувач від­ділу генетики Ін­ституту зоології АН УРСР, у якому керував екс­перим. дослідж. з мутагенезу. Осн. наук. праці стосуються генетики і філос. питань природо­знавства. Досліджував генет. зміни у комах (на прикладі дрозофіли) і мікроорганізмів під впливом рентґенів. променів. Ви­вчав домінантність у процесі генет. змін. Один із авторів теорії «ступінчастого» алеломорфізму — про можливість дробле­н­ня генів на т. зв. субодиниці, здатні до поодинокої або суміс. участі в мутац. процесі. Був засновником ж. «Успехи современ­ной биологии» (1931). Автор автобіогр. повісті «Хочу жить» (Москва, 1936). Праці А. видавались англ. та нім. мовами. 27 липня 1936 А. заарешт. за звинуваче­н­ням у троцькізмі, а 8 березня 1937 присудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 25 травня 1957.