Аграрна економіка

Визначення і загальна характеристика

АГРА́РНА ЕКОНО́МІКА — галузь економіки, що регулює соціально-економічні від­носини у сільському господарстві. Гол. функція А. е. — формува­н­ня екон. основ АПК. А. е. роз­вивається у річищі панівного в країні су­спільно-політ. ладу та способу виробництва. При соціаліст. плановому госп-ві існували колгоспно-радгоспні форми організації с. господарства, яке базувалось на держ. власності, мало високий рівень централізації і під­порядковувалось парт.-держ. владі. С.-г. продукція, вироблена колгоспами і радгоспами, на під­ставі планів-замовлень за встановленими цінами надходила в роз­порядже­н­ня держави. Пита­н­ня матер.-тех. та фінанс.-кредит. забезпече­н­ня теж вирішувала держава. С.-г. виробництво було витратним, вироб. потенціал порівняно з країнами Зх. Європи при вищих витратах давав у 2–3 рази меншу від­дачу з одиниці площі. Значна частина колго­спів і радго­спів тривалий час була збитковою або малорентабельною, мала низьку врожайність с.-г. культур та продуктивність тварин. На­прикінці 20 ст. колгоспи і радгоспи за­знали суворої критики — окремі рад. економісти від­носили їх до неефектив. форм с.-г. виробництва, не­здатних до сучас. методів господарюва­н­ня, без­пер­спективних для подальшого роз­витку. Існувала й ін. точка зору, за якою осн. причиною від­сталості багатьох госп-в вважались не форми організації колгоспно-радгосп. виробництва, а ті умови, в яких вони роз­вивалися в реальній дійсності, місц. та зовн. фактори господарюва­н­ня. Без­перечно, протягом десятиліть ці господарства були затиснуті адм.-бюрократ. системою, яка обмежувала само­стійність труд. колективів, по­збавляла їх ініціативи, під­приємництва, насаджувала дрібʼязкову опіку та невиправ­дане втруча­н­ня в справи госп-в, волюнтаризм і субʼєктивізм у вирішен­ні екон. і соц. питань. Селяни з реальних господарів землі і виробництва пере­творились на батраків, мало зацікавлених у кінцевих результатах праці. Це, в свою чергу, породжувало соц. апатію, байдужість, утриманство, казен­не ставле­н­ня до сусп. власності. Була й ін., зовн. причина, що стримувала реалізацію можливостей великотовар. госп-в. Вона корінилась у заг. стані та рівні роз­витку економіки. Держава була не­спроможна повною мірою озброїти господарства сучас. технікою, устаткува­н­ням, забезпечити мінерал. добривами, ін. матер. ресурсами, а від­так не вдалося створити на селі роз­винену вироб. і соц. інфра­структуру. І нині тех. оснащеність с.-г. під­приємств складає 2/3 від норматив. рівня, у 4–5 разів менша, ніж у роз­винених зх. країнах. Процес пере­будови колго­спів і радго­спів започатковано ще за Рад. Союзу. У березні 1991 прийнято Закон України «Про земельну реформу», а через пів­року, з виходом України зі складу СРСР, роз­почато докорін­ну пере­будову А. е. На поч. 90-х рр. швидкими темпами від­булися роз­державле­н­ня і приватизація більшості с.-г. під­приємств. По­глибились процеси земел. реформи. Пере­важна частина с.-г. угідь пере­йшла у приватну власність та ін. недерж. колективно-па­йові форми власності. За держ. сектором залишилось бл. 6 млн га угідь, або менше 17 %. Тобто, в А. е. утвердився принцип багато­укладності, що було обʼєктив. необхідністю. Цього вимагав політ.-екон. курс держави до ринк. економіки, цього бажала більшість насел. країни. Були під­стави і для пере­творень: на душу насел. вироблялось 1 т зерна. Такого показника не мала жодна європ. країна. Була впевненість, що ринк. від­носини самі собою дадуть потужний поштовх до роз­витку. Керуючись цим принципом, держава повністю усунулась від регулюва­н­ня внутр. та між­галуз. від­носин. С.-г. під­приємства опинилися у не­звичайних для них умовах. Пере­хід до ринк. принципів роз­поділу продукції надав їм право вільного вибору ка­налів та умов її реалізації, але по­збавив гарантій її збуту та захисту внутр. ринку від с.-г. імпорту, що звузило ринок збуту. Введе­н­ня вільного ринку матер.-тех. ресурсів, з одного боку, дало с.-г. товаровиробникам можливість само­стійно ви­значати по­стачальників ресурсів, встановлювати з ними ціни та ін. умови закупівлі ресурсів. З ін. боку, пере­хід на світ. ціни на енергоносії та ін. засоби виробництва, монополізм виробників ресурсів викликало малокероване зро­ста­н­ня внутр. цін на них. Це при­звело до зниже­н­ня купівельної спроможності товаровиробників агро­пром. сектору, що в кінцевому рахунку стало однією з гол. причин руйнува­н­ня вироб. потенціалу с. господарства та водночас харч. і пере­роб. промисловості, сфери послуг та промисловості, яка працює на АПК. Де­градація вироб. сфери А. е. зумовила де­градацію соц. інфра­структури. До причин, що ускладнили роз­виток А. е. слід від­нести також прорахунки в податк. системі, яка протягом 1992–97 не враховувала особливості с. господарства і практично по­збавила під­приємства обігових коштів; процеси дезінтеграції с. господарства зі сферами пере­робки продукції та вироб. обслуговува­н­ня, різке погірше­н­ня інвестиц. діяльності, комерціалізацію кредитува­н­ня, криміналізацію посередниц. структур тощо. За таких умов погірше­н­ня свого соц. стану селянство вбачало в реформах, втрачало соц. орієнтири та пер­спективу. А. е. одержала нову екон. основу з уведе­н­ням у дію Указу Президента України «Про невід­кладні заходи щодо при­скоре­н­ня реформува­н­ня аграрного сектора економіки» від 3 грудня 1999. На під­ставі цього та ін. указів Президента і по­станов КМ швидкими темпами завершено формува­н­ня нових організац.-правових форм с. господарства. Ви­значились три сектори А. е.: індивідуальні господарства громадян, селян. (фермер.) господарства та с.-г. під­приємства на приват. або орендно-приват. основі з колект. формами організації праці. С.-г. товаровиробники одержали сприятливе фінанс.-кредит. забезпече­н­ня, помʼякшене оподаткува­н­ня, вони швидко адаптувалися до умов ринку і під його впливом при рац. господарюван­ні мають до­статні грошові надходже­н­ня для самороз­витку пере­важно на власній екон. основі. Впровадже­н­ня ін­ституту приват. власності на землю і засоби виробництва створило умови не тільки для виникне­н­ня нових форм під­приємств ринк. типу, але й умови для обʼ­єд­нувальних процесів на якісно новому рівні. Роз­рив колиш. вироб. звʼязків спонукав с.-г. товаровиробників йти на корпоративні стосунки з під­приємствами пере­роб. галузей, агротехсервісу тощо. На під­ставі цього в с. госп-ві виникають різні моделі корпоратив. структур, з них найпоширеніші: дольова модель на основі па­йової участі; асоціативна модель (для ко­ординації дій); договірна модель у формі спільної діяльності на під­ставі контрактів та ін. За умов такої кооперації с.-г. під­приємства мають високий ступінь захищеності від різних коливань ринку та конʼюнктури цін, долають збитковість та під­вищують ефективність с.-г. виробництва. У цілому А. е. одержала широкий про­стір для самороз­витку і, як належить їй по праву, в недалекій пер­спективі може зайняти провід­не місце в економіці України.

А. А. Фесина

Завантажити статтю