Аграрна партія (АП)

АГРА́РНА ПА́РТІЯ (АП) — одна з на­ймасовіших політичних партій Закарпа­т­тя між­воєн­ного періоду, яка діяла під різними на­звами. На початк. етапі діяльності (1919–23) називалася «Селянська Республіканська Земледільська Партія Під­карпатської Русі» і формально діяла як самост. кра­йова політ. організація, однак за про­грам. цілями і структурно-організац. основою була під­порядкована центр. органам у Празі. Партію очолювали: Ю. Балог (голова), П. Петригайло (заст.), Й. Камінський (гол. секр.). Друк. орган — г. «Село» (1920–24). 28 липня 1923 обʼ­єд­налася ще з чотирма партіями аграр. напрямку, утворивши «Карпаторуську Республіканську Земледільську Партію» (КРЗП). У грудні 1923 КРЗП офіційно злилася з Чехо-Словац. Аграр. Партією і стала її закарпат. філією з на­звою «Республіканська Партія Земледільського Народу в Під­карпатській Русі». Згодом, унаслідок роз­колу в партії, вона знову змінила назву — «Республіканська Земледільська партія на Під­карпатській Русі». Упродовж між­воєн. періоду була ві­дома як «Аграрна партія». АП користувалася широкою під­тримкою як серед пред­ставників русофільства, так і українофільства. Тривалий час головою АП у Закарпат­ті був Е. Бачинський. Друк. органом партії стала г. «Земледільська політика» (1919–38). Спів­працювала з «Обществом им. Духновича». Упродовж 20-х рр. АП створила широку мережу парт. осередків. Об­стоюючи рівноправність у земел. питан­ні, пред­ставники АП користувалися авторитетом у селян. Маніпулюючи обіцянками проведе­н­ня аграр. реформи, по­стійно порушуючи пита­н­ня про реалізацію законів про викуп і роз­поділ великих землеволодінь, аграрники ви­ступали проти ліквідації приват. власності на землю. Були противниками рев. змін у політ. та екон. сферах, негативно ставились до комуніст. руху. На­прикінці 20-х — поч. 30-х рр. АП виробила про­граму на період екон. кризи. Згодом АП втратила інтерес до проведе­н­ня аграр. реформи, по­ставивши на перший план про­граму допомоги зубожілому насел. села. Пред­ставники АП ви­ступали за зменше­н­ня і ліквідацію податків, анулюва­н­ня борг. зобовʼязань, на­да­н­ня селянам пільг. кредитів, однак непослідовність керівників АП та на­да­н­ня пере­ваги інтересам замож. селян привели до зниже­н­ня довіри їй з боку місц. населе­н­ня. АП також не мала ви­значеності щодо нац. орієнтації. Від 1934 в АП утворилася міцна укр. фракція. Серед її чл. політ. активністю виділялися С. Клочурак, А. Штефан, В. Курах, В. При­ймак, М. Марущак, Ю. Пере­вузник, М. Гулянич та ін. Вони видавали г. «Земля і воля» (1934–38), яка пропагувала укр. нац. ідею, культуру й мову. Пред­ставники укр. фракції АП активно спів­працювали з товариством «Просвіта». АП спільно з комуністами і соціал-демократами неодноразово брала участь у мас. акціях протесту, хоча вважала їх своїми політ. опонентами. У 1938 в АП виникла внутр.-парт. криза, спричинена роз­глядом проектів автономії краю і не­спроможністю зна­йти консенсус. До остан­ніх днів існува­н­ня АП (жовтень 1938) її керівництво проводило антиукр. діяльність, гальмуючи роботу укр. фракції.

Завантажити статтю