Агреман - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Агреман

АГРЕМА́Н (франц. agrément – згода) – попередня згода уряду держави перебування на призначення певної особи як глави дипломатичного представництва держави, що робить запит про А. Згідно із 4-ю статтею Віден. конвенції про дипломат. зносини (1961) держава, яка акредитує, повинна переконатися в тому, що держава перебування дала А. на ту особу, яку вона має намір акредитувати як главу представництва в цій державі. Держава перебування не зобов’язана повідомляти мотиви відмови в А. Дипломат. представник, який одержав А., вважається персоною ґрата – бажаною особою. У разі відмови у наданні А. відповідна особа вважається персоною нон ґрата – небажаною особою. Факт запиту А. не прийнято розголошувати, оскільки це може призвести до ускладнення відносин між державами у випадку відмови у наданні А. Запит про А. здійснюється, як правило, через дипломат. канали. При зміні послів запит про А. може проводитися шляхом направлення вербальної ноти або через дипломат. представника країни, яка робить запит. У цьому випадку він відвідує МЗС країни перебування (міністра закордон. справ або його заступника), в усній формі повідомляє про намір свого уряду призначити посла і передає довідку про особу, на яку запитується А., що містить інформацію про рік народж., освіту, служб. діяльність, сімей. стан тощо. Якщо країна, що акредитує, не має дипломат. представництва в країні перебування на момент запиту А., то такий запит може здійснюватися через представництва в третіх країнах. Відповідь на запит А. може даватися як в усній, так і в письм. формі у вигляді ноти. Призначення тимчас. повіреного у справах не передбачає отримання А. При тимчас. від’їзді з країни перебування або залишенні її глава дипломат. представництва надсилає у МЗС країни перебування особисту ноту, в якій повідомляє, хто буде тимчас. повіреним у справах на час відсутності посла. Також таке повідомлення може міститися не в особистій ноті посла, а у вербальній ноті посольства. Відповідь МЗС на такі ноти, якою підтверджується факт їх отримання, завершує формальності з призначенням тимчас. повіреного. Негативну відповідь на запит А. не прийнято давати у вигляді офіц. відмови. Сама затримка з відповіддю розцінюється як свідчення небажання уряду країни перебування приймати дану особу в якості посла, її кандидатура, як правило, знімається. Зважаючи на це, уряд країни перебування у разі позитив. рішення про А. зазвичай намагається не затримувати відповідь.

О. В. Балдинюк

Стаття оновлена: 2001