Агреман

Визначення і загальна характеристика

АГРЕМА́Н (франц. agrément — згода) — попередня згода уряду держави пере­бува­н­ня на при­значе­н­ня певної особи як глави дипломатичного пред­ставництва держави, що робить запит про агреман. Згідно із 4-ю стат­тею Ві­денської конвенції про дипломатичні зносини (1961) держава, яка акредитує, повин­на пере­конатися в тому, що держава пере­бува­н­ня дала агреман на ту особу, яку вона має намір акредитувати як главу пред­ставництва в цій державі. Держава пере­бува­н­ня не зобовʼязана пові­домляти мотиви від­мови в цьому документі. Дипломатичний пред­ставник, який одержав агреман, вважається персоною ґрата — бажаною особою. У разі від­мови в на­дан­ні агреману від­повід­ну особу вважають персоною нон ґрата — небажаною особою. Факт запиту агреману не прийнято роз­голошувати, оскільки це може при­звести до ускладне­н­ня від­носин між державами у випадку від­мови у на­дан­ні агреману.

Запит про агреман здійснюють пере­важно через дипломатичні ка­нали. При зміні послів такий запит може проводитися шляхом направле­н­ня вербальної ноти або через дипломатичного пред­ставника країни, яка робить запит. У цьому разі він від­відує МЗС країни пере­бува­н­ня (міністра закордон­них справ або його за­ступника), в усній формі пові­домляє про намір свого уряду при­значити посла й пере­дає довід­ку про особу, на яку запитується агреман, що містить інформацію про рік народже­н­ня, освіту, службову діяльність, сімейний стан тощо. Якщо країна, що акредитує, не має дипломатичного пред­ставництва в країні пере­бува­н­ня на момент запиту агреману, то такий запит може здійснюватися через пред­ставництва у третіх країнах. Від­повідь на запит агреману може даватися як в усній, так і в письмовій формі у ви­гляді ноти.

При­значе­н­ня тимчасового повіреного у справах не перед­бачає отрима­н­ня агреману. При тимчасовому від­ʼ­їзді з країни пере­бува­н­ня або залишен­ні її глава дипломатичного пред­ставництва надсилає у МЗС країни пере­бува­н­ня особисту ноту, в якій пові­домляє, хто буде тимчасовим повіреним у справах на час від­сутності посла. Також таке пові­домле­н­ня може міститися не в особи­стій ноті посла, а у вербальній ноті посольства. Від­повідь МЗС на такі ноти, якою під­тверджується факт їх отрима­н­ня, завершує формальності з при­значе­н­ням тимчасового повіреного.

Негативну від­повідь на запит агреману не прийнято давати у ви­гляді офіційної від­мови. Сама затримка з від­повід­дю є свідче­н­ням небажа­н­ня уряду країни пере­бува­н­ня при­ймати дану особу в якості посла, її кандидатура за­звичай знімається. Зважаючи на це, уряд країни пере­бува­н­ня у разі позитивного ріше­н­ня про агреман намагається не затримувати від­повідь.

О. В. Балдинюк

Завантажити статтю