АГРЕ́НЄВ-СЛОВʼЯ́НСЬКИЙ Дмитро Олександрович (Агренев-Славянский Дмитрий Александрович; справж. — Агренєв; 07(19). 12. 1836, за ін. даними — 1834, Москва — 10(23). 07. 1908, м. Рущук, нині Русе, Болгарія, похов. у м. Ялта) — російський спів­ак (тенор), хоровий диригент, збирач народних пісень. Вокал. освіту здобував у Москві, С.-Петербурзі, Мілані, Парижі. Заради музики залишив військ. службу. Був солістом Маріїнського театру в С.-Петербурзі, де, зокрема, успішно виконував партію Торопки в опері О. Верстовського «Аскольдова могила». Проте А.-С. більше ві­домий як камерний спів­ак. У репертуарі — арії з опер, романси М. Глинки, рос. і українські народні пісні. Вперше виконав на концерт. естраді билини і голосі­н­ня. 1858 здійснив першу концертну мандрівку пів­днем Росії. Згодом гастролював у Німеч­чині (1865), Болгарії, Чехії, Словач­чині, Сербії (1867, 1882, 1884, 1890), а також у Великій Британії, Франції, Швейцарії, країнах Азії та Африки (1870–90). 1867 на одному з концертів А.-С. у Празі М. Лисенко дебютував як піаніст. А.-С. — один із перших пропагандистів його творчості. Того ж року організував у Празі чол. вокал. октет «Товариство словʼянських спів­аків», а повернувшись до Росії, засну- вав 1868 «Словʼянську капелу», з якою А.-С. гастролював містами Росії, України (Київ, Харків, Одеса, Чернівці) та Америки (1869), де було по­ставлено оперу «Аскольдова могила». Капела виконувала твори Д. Бортнянського, М. Березовського, зразки київ. роз­співу та ін. Творча діяльність А.-С. та його капели ві­діграли певну роль у пропаганді словʼян., зокрема укр. пісні в світі. Виконав. стиль капели був по­значений тех. досконалістю, задушевністю і водночас деякою манірністю, ви­ступи мали театралізов. характер. Включе­н­ня до про­грами деяких малохудож. творів спричинили критичні оцінки концертів А.-С. у пресі П. Чайковським, М. Римським-Корсаковим та ін. А.-С. збирав і ви­вчав рос., білорус., українські народні пісні. Ініціатор спорудже­н­ня в Києві «Словʼянського дому», який мав стати центром словʼян. муз. культури (не здійснено). А.-С. допомагали графиня Є. Растопчина, яка пере­конала його присвятити своє життя пропаганді пісні, та його дружина — Ольга Христофорівна, яка видала «Описание рус­ской крестьянской свадьбы» (Москва, 1887), «Описание всех обрядов свадебного дня» (Тверь, 1887), «Плачи и причитания по умершим и по рекрутам» (Тверь, 1889).