Агресивність і толерантність - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Агресивність і толерантність

АГРЕСИ́ВНІСТЬ і ТОЛЕРА́НТНІСТЬ (лат. aggressio – напад, від aggredior – нападати, наближатися; tolerans (tolerantis) – терплячий). Словом «агресія» у повсякденній і термінол. мові позначають будь-яку індивід. чи колект. дію, яка завдає фіз., псих. чи морал. шкоди окремим особам або люд. групам та спільнотам. Слово «агресія» може використовуватись і для оцінки необґрунтов. дій, що завдають шкоди природі; особл. випадком є використання цього терміна для оцінки поведінки тварин. Об’єктами А. можуть бути життя, здоров’я, псих. стан, матер. добробут, реліг. та морал. переконання, досягнення культури й цивілізації, а також політ. установи (див. Агресія). А. може бути більш-менш усвідомл. (задуманою) та неусвідомл. (мимовільною, напр., деякі різновиди дит. А. та у випадках особл. псих. станів – хворобл. чи спричин. різними зовн. впливами, зокрема певних релігій та ідеологій). Словом «толерантність» позначають явища протилеж. змісту – доброзичливе або, принаймні, стримане ставлення до індивід. та груп. відмінностей (реліг., етніч., культур., цивілізац.). Світогляд. основою Т. є поцінування різноманітності – природ., індивід., сусп., культурної. Межі допустимої Т. залежать від соц. норм, що діють у даному сусп-ві (і, отже, у своїй основі мають культурне походження), а в межах цих норм можливі більш чи менш толерантні варіанти особистої та груп. поведінки. Так, окремі особи чи групи людей можуть виступати ініціаторами перегляду таких звичаїв та норм, які вони оцінюють як жорстокі (нетолерантні). Для явищ А. і Т. спільне те, що вони мають біол., псих., сусп. (культурні, морал., реліг. та ін.) передумови. Залежність понять А. і Т. від соц. норм сусп-ва (тобто від культур. контексту) робить їх ціннісно навантаженими: в їхньому змісті наявний цінніс. момент, подібно до більшості понять сусп. наук. Отже, А. і Т. є предметом дослідж. у біології, психології, заг. теорії поведінки (етології), соціології, культурології та політології. У кожному випадку агрес. дії доводиться з’ясовувати певний спектр передумов – біол., психол., соц. тощо. У крайньому випадку біопсих. зумовленості маємо справу з патологіями. Поширеними формами А. є кримінал. злочинність, політ. тероризм, геноцид та етноцид. Знищення або репресії проти людей за їхніми фіз. (расизм), соц. («клас. боротьба»), реліг. (реліг. нетерпимість) та культур. (культурна асиміляція, етноцид) ознаками, – типові приклади А. Політ. А. може мати внутр. або зовн. спрямованість: репресії з політ. мотивів усередині держави чи різні види агрес. дій, спрямованих проти сусід. держав та народів. В остан. випадку маємо набір різновидів А. – екон., дипломат., культурно-інформ. та військових. Необхідно розрізняти не тільки усвідомл. та неусвідомл. А., а й спровоковану (свідомо чи несвідомо) та неспровоковану. Існують прості, часто цілком очевидні способи провокування А. й дуже складні та приховані – аж до таких, коли ті, хто провокує А., не усвідомлюють, що їхні дії здатні спонукати до А. Корисно також відрізняти поодинокі агрес. дії та вчинки від агрес. способів поведінки, стратегій, планів та ідеологій. Часто в основі неусвідомл. агрес. поведінки осіб лежить вплив агрес. ідеологій, які привносять відповідні стереотипи мислення й поведінки.

Тему Т. в європ. філос. традиції започаткували стоїки, продовжив її Цицерон як проблему civilitas (доброзичливості, люб’язності, цивілізованості). Цим словом він позначав важливу ознаку громадянина. У період європ. середньовіччя зміщення акценту на віру (на противагу мудрості) призвело до реліг. нетерпимості. Наслідком цього стали реліг. війни та нетерпиме ставлення до таких поглядів і наук. відкриттів, які суперечили християн. віровченню. У період Просвітництва тема Т. посідає чільне місце в політ. філософії (Дж. Локк). Модерне громадян. сусп-во формувалося на основі долання нетерпимості до поглядів, ідей та вірувань. Але абсолютизація розуму та наук. пізнання як основи Т. робила саме цей розум (у його відповідній інтерпретації) агресивним. Досить вказати на фанат. атеїзм, представл. у своїх крайніх формах рос. комунізмом (більшовизмом). У 20 ст. осн. перешкодою для утвердження Т. стала не так реліг., як ідеол., етнокультурна та цивілізац. нетерпимість. Основою ідеол. нетерпимості є віра в єдино «істинну» ідеологію; насправді ж ідеології не є ні істинними, ні хибними: серцевиною будь-якої ідеології є цінності, які вона утверджує як найважливіші (центральні). Усвідомлення потреби підтримувати ідеол. плюралізм ґрунтується на потребі певного балансу цінностей у сусп-ві: свободи, міжіндивід. єднання («солідарності»), справедливості, рівності, культур. самобутності (нації), добробуту тощо. Оскільки кожна із ідеологій наголошує переважно на одній із цих цінностей (яка в цій ідеології оголошується найважливішою), то ідеол. плюралізм утворює певну систему противаг навколо суспільно значущих цінностей. Якщо громадяни це усвідомлюють і жодна з ідеологій не претендує на роль єдино «істинної» (тобто тоталітарної), то формується найважливіша передумова для ідеол. Т. (див. Дискурс). Відтак видно, що проста терпимість (терпіння), без усвідомлення певної «необхідності» чи виправданості того явища, яке доводиться «терпіти», є ненадій. основою Т. Сказане стосується й доброзичл. ставлення до культур. розмаїття світу, різноманітності етносів, націй, цивілізацій. Поцінування цього (як і природ. розмаїття) має бути основою захисту будь-якої самобут. культури та основою протидії поглинанню однієї культури іншою (тобто протидії етноциду). Без такої настанови проста терпимість не позбавляє особу внутр., іноді приховуваної чи стримув. А. у ставленні до чужої культури. Виховання такої глибинної Т. в сучас. Україні – справа актуальна, і саме воно є запорукою відродження укр. культури. Нетерпимість або щонайменш нехіть до відродження самобут. культури ґрунтується на імпер. стереотипах та стереотипах нац. нігілізму, що їх впроваджувала Рос. імперія, як царська, так і комуністична. Нищення самобут. культур нерос. народів СРСР задля впровадження російськомов. одноманітності (а фактично – виховання в людей байдужості до утвердження будь-якої культури) ґрунтувалося на відповід. ідеології. Звичайно, джерелом українофобії є панування в свідомості людей певних стереотипів. І передусім не люди, а ці стереотипи мають бути об’єктом критики. Особливо важливо виховувати етику міжетніч. взаємин у молоді, адже стереотипам та ідеологемам властива значна інерц. сила. Вони здатні полонити навіть інтелектуалів, які вдаються до оновлення тих самих стереотипів – напр., у вигляді твердження, що відродження укр. самобут. культури водночас є, мовляв, упровадженням культур. одноманітності. А тому пропонують замість утвердження укр. самобут. культури прийняти наявний стан речей як «реальність», наслідки русифікації, щоб при нагоді розширити досягнуті в минулому обсяги русифікації. Україна уникнула міжетніч. конфліктів, але це аж ніяк не свідчить про серйозні зміни у світогляді та мас. психології,– зміни, які сприяли б виробленню цінніс. орієнтацій, здатних бути надій. основою Т. в міжетніч. відносинах. Формування такої світогляд. основи є важливим завданням теперішніх еліт в Україні – передусім політ., культур. та освітніх.

Літ.: Румянцева Т. Г. Критический анализ концепций человеческой агрессивности. Минск, 1982; Проблемы агрессивности в зарубежной психологии спорта: Критика зарубеж. концепций агрессивности в спорте. Москва, 1986; Румянцева Т. Г. Понятие агрессивности в современной зарубежной психологии // Вопр. психологии. Москва, 1991. № 1; Данилюк А. Л. Критический анализ концепции «врожденной человеческой агрессивности» // Гуманистические аспекты биологического познания. К., 1991; Швачко Е. В. Ценность толерантности в молодежном сознании: Опыт микросоциологического исследования. К., 1993; Декларація принципів толерантності: Схвалена Ген. конф. ЮНЕСКО на її 28-й сесії в Парижі 16 лист. 1995 р. Б. м., 1995; Реан А. А. Агрессия и агрессивность личности. С.-Петербург, 1996; Человек: образ и сущность (гуманит. аспект): Толерантность и архитектоника эмоций: Сб. Москва, 1996.

В. С. Лісовий

Стаття оновлена: 2001