Агресія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Агресія

АГРЕ́СІЯ – 1) пряме або непряме застосування сили, здебільшого збройної, однією державою проти політичної незалежності або територіальної цілісності іншої (або співучасть у такому застосуванні); 2) напад, що його здійснила будь-яка держава першою; 3) акція з агресивним наміром. А. може бути екон., психол., ідеол. тощо. Найнебезпечніша форма А. – збройний напад. Дії держави, що зазнала нападу та відповідає на нього військ. діями у вигляді самооборони, зокрема наступальними, не є А. Такі дії законні й відповідають нормам міжнар. права. Акти прямої А. – вторгнення або напад збройних сил однієї держави на територію іншої, будь-яка військ. окупація, навіть тимчасова, – результат такого вторгнення чи нападу. У випадку непрямої А. держава-агресор застосовує збройну силу приховано, шляхом використання озброєних банд, найманців, нерегуляр. військ. формувань. Співучастю в А. вважається надання державою своєї території для А. супроти ін. держави. Після 2-ї світ. війни питання про визначення А. не раз обговорювалося на сесіях ГА ООН, а також у Комісії міжнар. права та у спец. ком-ті, створ. з цією метою. 1972 остаточно вироблено єдиний текст визначення А., який затверджено на 29-й сесії ГА ООН у грудні 1974. Статут ООН зобов’язує її чл. розв’язувати свої суперечки лише мир. засобами, утримуватися в міжнар. відносинах від погроз силою чи застосування сили проти територ. цілісності або політ. незалежності будь-якої держави чи в якийсь ін. спосіб, несумісний із цілями ООН. Застосування державою сили допускається лише в крайніх випадках: або при здійсненні права на індивід. чи колект. самооборону у відповідь на збройний напад, але тільки до того моменту, доки Рада Безпеки не вживе заходів, необхідних для підтримання міжнар. миру та безпеки; або при здійсненні, за рішенням Ради Безпеки, заходів примусу, спрямованих на запобігання й усунення загрози миру та придушення акту А. У сучас. міжнар. праві існує принцип міжнар. правової відповідальності за А., за злочини проти людства. Відповідальність за А. передбачає передусім вжиття заходів примусу, спрямованих на припинення А. та відновлення миру, а також різноманітних засобів ліквідації наслідків А. й попередження можливостей її відновлення. Міжнар. право передбачає політ. відповідальність за А. (держава-агресор зазнає тимчасових обмежень суверенітету) та матеріальну (агресор відшкодовує збитки за свої дії). Особи, винні в плануванні, підготовці, розв’язанні або здійсненні А., несуть кримінал. відповідальність. До екон. А. належать бойкот, ембарго, екон. диверсії тощо.

У психології А. – індивідуальна або колективна поведінка чи дія з метою завдати псих. ушкодження. Така А. є одним із механізмів псих. захисту, виникає як реакція суб’єкта на фрустрацію і супроводжується емоц. станом гніву, ворожості, ненависті. Агрес. дії можуть спрямовуватися як назовні, так і на себе (автоагресія). Мед. зміст А. – схильність деяких хворих до нападу на ін. людей та нанесення їм тілес. ушкоджень. Об’єктом А. можуть бути й неживі предмети. Така А. найчастіше виникає внаслідок галюцинації, у випадках маячні чи як імпульс. вчинки. Спостерігається також у стані порушення свідомості. Існують і деякі ін. види А.

О. Т. Чередниченко

Стаття оновлена: 2001