Агропромисловий комплекс (АПК) - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Агропромисловий комплекс (АПК)

АГРОПРОМИСЛО́ВИЙ КО́МПЛЕКС (АПК) – сукупність галузей народного господарства, що, функціонуючи у тісному взаємозв’язку, здійснюють виробництво сільськогосподарської продукції, її промислову переробку та реалізацію споживачеві. АПК як одна з форм суспільного поділу праці загалом поділяється на три осн. сфери вироб-ва: засоби вироб-ва для забезпечення с. госп-ва та пром-сті з переробки с.-г. сировини; безпосередньо с. госп-во; заготівля, пром. переробка, транспортування та реалізація продукції. Осн. ланка АПК – с. госп-во, продукція якого є основою формування продовольчих ресурсів країни, а також виготовлення низки важливих видів сировини для легкої промисловості та деяких ін. галузей. Важливе місце в АПК посідають підпр-ва харчової і переробної промисловості, які відіграють істотну роль у формуванні і розвитку внутр. і зовн. продовол. ринків. Це вимагає постійного регулювання екон. відносин вироб.-господар. структур с.-г. вироб-ва і підпр-в пром. переробки, спрямованих на забезпечення їх взаємовигідної участі в інтегрованому вироб-ві. Особливого значення в АПК набуває система заготівлі, зберігання, транспортування с.-г. сировини для її пром. переробки, а також орг-ції доставки й реалізації готової продукції споживачам. До складу АПК зараховують також галузі с.-г. індустрії, зокрема підпр-ва тракторного і с.-г. машинобудування, хім. і нафтохім. підпр-ва з вироб-ва мінерал. добрив, паливо-мастильних матеріалів, хім. засобів захисту рослин і тварин, з-ди комбікормової та мікробіол. пром-сті, маш.-буд. підпр-ва з виготовлення тех. обладнання для пром. підпр-в, що здійснюють переробку с.-г. сировини, а також з-ди та ін. підпр-ва, що забезпечують буд. матеріалами с.-г. буд-во. Формування і розвиток АПК значною мірою залежить від об’єктив. дії екон. закону про сусп. поділ праці та сусп.-істор. процесу поступового органіч. поєднання с. госп-ва і пром-сті, їх синтезу на основі розвитку продуктивних сил. Початком виникнення АПК як соц.-екон. явища вважають спроби створення у 20-х рр. 20 ст. у СРСР надвеликих аграрно-індустр. комбінатів, у складі яких територіально об’єднувались у госп. комплекс колгоспи, радгоспи, м’ясо- і молокопереробні, консервні та ін. пром.-переробні підпр-ва, буд. і транспортні орг-ції, бази постачання та ін. структурні підрозділи. До 1930 створ. бл. 300 аграрно-індустр. комбінатів з площею землекористування від 100 до 300 тис. га в кожного. Досвід перших років діяльності цих гігант. формувань переконливо довів екон. недоцільність і нереальність їх продуктив. функціонування; вони швидко розпались. У 50-і рр. 20 ст. в Югославії почали розвиватися великі агропром. комбінати та об’єдн., проте в ін. соціаліст. державах вони не набули поширення. У 60-х рр. у Молдав. РСР створено галузеві агропром. об’єднання, що започаткувало новий етап інтеграції вироб-ва с.-г. продукції та її пром. переробки в СРСР. У 70-х рр. почався процес розвитку спеціалізації с.-г. вироб-ва на основі міжгосподар. кооперації. Саме тоді з’явилось поняття «аграрно-промисловий комплекс», яке часто ототожнювалось з поняттям «аграрно-промислове об’єднання». АПК як функціональне об’єдн. сукупності певних галузей та їхніх підпр-в не є нині територіально цілою одиницею в організац.-господар. відношенні. У середині цієї сукупності не обов’язково і не завжди наявний повний набір галузей, а між окремими підпр-вами різних галузей можуть також бути відсутні прямі зв’язки. За територ. ознаками на макрорівні функціонує нац. АПК країни і на мезорівні – регіон. і локальні АПК. За галуз. ознаками створюються і функціонують продуктові підкомплекси: зернопродуктовий, цукробуряковий, олієжировий, плодоовочевий, виноградовиноробний, м’ясо-молочний та низка ін. АПК не є об’єктом держ. обліку статистич. показників, які характеризують в цілому динаміку його розвитку в країні та регіонах. Держ. статистичні органи обліковують лише показники його окремих галузей та видів діяльності. Не ведеться статистич. облік діяльності продуктових підкомплексів. Це зумовлюється надто динаміч. складом у часі і територ. відношенні галузей і підпр-в різного рівня АПК та його підкомплексів. В Україні АПК займає особливо важливе місце в економіці держави. Тут зосереджено близько третини осн. вироб. фондів, працює четверта частина зайнятих у нар. госп-ві, виробляється бл. 40 % ВВП та третина нац. доходу. Нині в усіх галузях АПК України відбуваються глибокі соц.-екон. перетворення, зокрема в с. госп-ві на основі реформованих колгоспів і радгоспів створ. понад 13 тис. нових вироб.-господар. структур на засадах приват. власності – приватно-орендні підпр-ва, кооперативи, фермер. госп-ва та ін. формування. Здійснено паювання земель, переданих у власність недерж. підпр-в. Майже 6 млн громадян стали власниками земельних часток (паїв). Для ведення особистого госп-ва громадянам України передано у приватну власність і користування майже 7 млн га земель, з них понад 1 млн га – для ведення фермер. госп-ва. Правовою основою перетворень в АПК є прийнятий ВР УРСР «Закон про перехід АПК на ринкову систему господарювання» (1990). Завершується приватизація м’ясо-, молокопереробних, хлібозаготів. підпр-в та ін. орг-цій і агропром. галузі. Проте внаслідок некомплекс. підходу щодо здійснення аграр. реформи, порушення міжгалуз. еквівалентного обміну наявна кризова ситуація, що охопила всі галузі АПК і призвела до погіршення постачання насел. продуктами харчування, переробні підпр-ва – сировиною. Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграр. сектора економіки» (1999) спрямований на практ. розв’язання осн. соц.-екон. проблем на селі. За результатами госп. діяльності 2000 у с.-г. вироб-ві вперше за останні роки одержано прибутки. Заг. рівень рентабельності склав 4,6 %. Затверджено також «Нац. програму розвитку агропром. вироб-ва і соц. відродження села України на 1999–2010 роки», яка передбачає забезпечити підвищення життєвого рівня сільс. насел., створення сприятл. умов життя та праці у сільс. місцевості, зупинення руйнації та нарощування обсягів буд-ва об’єктів соц. інфраструктури, поліпшення демогр. ситуації. Під цю програму прийнято низку уряд. рішень щодо забезпечення товаровиробників пальним, мінерал. добривами і технікою на основі лізингу. Сукупність цих заходів створює передумови для збільшення вироб-ва продукції АПК України. (Див. Сільське господарство).

Літ.: Интеграция сельскохозяйственного и промышленного производства на современном этапе. Кишинев, 1974; Крисальний О. В. Україна та її агропромисловий комплекс. К., 1993; Семенов В. Ф., Деречин В. Б. Региональный АПК: теория, практика, проблемы. О., 1995; Регіональні агропромислові комплекси України: теорія та практика розвитку. К., 1996; Саб-лук П. Т. та ін. Посібник по формуванню ринкового середовища підприємств АПК. К., 1997; Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформ.-аналіт. зб. Вип. 3. К., 1999; Вип. 4. К., 2000; Основи економічної теорії: Навч. посіб. К., 1999; Посібник по реформуванню сільськогосподарських та переробних підприємств. 2-е вид. К., 2000; Формування функціонування ринку агропромислової продукції: Практ. посіб. К., 2000; Основи аграрного підприємництва. К., 2000; Фінанси сільськогосподарських підприємств: Посіб. з питань фінансових відносин в ринкових умовах. К., 2000; Ціни, витрати, прибутки агровиробництва та інфраструктура продовольчих ринків. К., 2000.

О. В. Крисальний

Стаття оновлена: 2001