Агрофізика - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Агрофізика

АГРОФІ́ЗИКА (від агро… і фізика) – наука про фізичні процеси, що відбуваються у ґрунті та рослинах. А. вивчає вплив зміни фіз. факторів на процеси життєдіяльності рослин. А. поєднує різні напрямки дослідж., що застосовуються в природничих науках при вивченні можливостей оптимізації умов вирощування с.-г. рослин, до яких належать: умови освітлення рослин, тепловий режим ґрунту та приземного повітря, умови вологості ґрунту та повітря, склад повітря в ґрунті та в тонкому шарі атмосфери, що безпосередньо прилягає до ґрунту. Без необхід. кількості світла і вуглекислоти неможлива осн. життєва функція зеленої рослини – фотосинтез. Науковці-агрофізики ведуть пошук об’єктив. методів вимірювання світла, тепла, фіз. параметрів ґрунту, складу повітря і води; здійснюють теор. й експерим. обґрунтування закономірностей у змінах умов життя рослин і на цій основі розробляють рац. прийоми їхнього регулювання в сприятливих для рослин напрямках. Частковим завданням А. є застосування в агрономії досягнень новітньої фізики, її теор., метод. і експерим. результатів. В А. виділяють кілька осн. напрямків: рослина та світло, в якому вивчають інтенсивність світлового потоку, необхідну для розвитку і макс. продуктивності, тривалість щодобового освітлення; спектрал. склад світла; коефіцієнт корисної дії світла в зеленій рослині; залежність дії того або ін. світлового потоку від т-ри, поживного режиму, водопостачання; фізика ґрунтів, у якому розглядаються фіз. характеристики й процеси, що відбуваються у трьох фазових складових частинах ґрунту – твердій, рідкій і газоподібній, окрім того, досліджується тепловий режим ґрунту і прилеглого шару повітря. Серед осн. властивостей твердої фази ґрунту вирішальним є ступінь її дисперсності й агрегованості. Дисперсністю і структур. станом обумовлюються щільність, здатність до вбирання вологи, вологоємність, повітроємність, теплоємність і теплопровідність ґрунту та ін. його властивості. У дослідженнях твердої фази ґрунтів приділяється увага теорії утворення мікро- і макроагрегатів та їхньої водотривкості. Дослідження теплового режиму ґрунту включають аналіз теплового балансу стану поверхні, залежність швидкості прогрівання ґрунту від вологості, щільності, мінералогічного складу й ін. факторів, облік кількості тепла, що витрачається при випаровуванні. У фізиці ґрунтів значне місце посідає вивчення водного режиму, оскільки вода є визначальним агентом для будь-яких ґрунт. процесів, починаючи від найпростішого фіз. вивітрювання породи до складних фіз.-хім. процесів поглинання, обміну, виносу хім. елементів рослинами. Вологість ґрунту є результатом дії численних різноспрямованих процесів: опадів і випаровування, припливу і відтоку вологи в ін. шари ґрунту, конденсації і дифузії вологи. Найістотнішими елементами та процесами, що зумовлюють той чи ін. повітр. режим ґрунту і приземного шару повітря, є його склад, чинники, що обумовлюють утворення вуглекислоти і споживання кисню, процеси газообміну між ґрунт. і атмосфер. повітрям, сорбції і десорбції газів. Осн. практ. завданням А. є розробка й уточнення технологій у рослинництві, наук. обґрунтування способів найрац. обробітку ґрунту, типів меліорації, способів попередження та захисту його від усіляких видів деградації. Фіз. обґрунтування землеробства дав рос. агроном І. Комов у своїй праці «О земледелии» (С.-Петербург, 1788). Формування А. як науки почалося наприкінці 19 ст. (праці В. Докучаєва, К. Тимірязєва, П. Костичева, О. Ізмаїльського, О. Дояренка, В. Вільямса та ін.). Значний внесок у розвиток А. зробили Е. Рассел (Велика Британія), В. Шоу (США) та ін. вчені. У рад. період значна роль у розвитку досліджень з А. належала створеному 1932 у Ленінграді Фіз.-агроном. ін-ту ВАСГНІЛ. В Україні в різні часи в галузі А. працювали М. Сафотеров, О. Соколовський, Д. Віленський, М. Годлін, О. Радченко (питання гранулометричного складу, структурного стану, фіз. властивостей ґрунту), В. Попов, М. Йовенко, Г. Самбур, Н. Середа, П. Гаврик (водні, водно-фізичні та меліоративні властивості ґрунту), В. Медведєв (оптимізація та районування ґрунтово-фізичних умов розвитку рослин, методологія досліджень).

Літ.: Вершинин П. В. и др. Основы агрофизики. Москва, 1959; Йовенко Н. Г. Водно-физические свойства и водный режим почв УССР. Ленинград, 1960; Конозенко І. Д., Устьянов В. І. Фізика в сільському господарстві. К., 1964; Долгов С. И. Агрофизические методы исследования почв. Москва, 1966; Медведев В. В. Почвенно-экологические условия возделывания сельскохозяйственных культур. К., 1991; Його ж. Агроэкологическая оценка земель Украины и размещение сельскохозяйственных культур. К., 1997.

В. В. Медведєв, Т. М. Лактіонова

Стаття оновлена: 2001