Агрохімія

АГРОХІ́МІЯ (від агро… і хімія) — наука, що ви­вчає методи та засоби впливу на хімічні та біо­хімічні процеси, які від­буваються в ґрунті та рослинах; мінеральне живле­н­ня рослин, за­стосува­н­ня добрив і засобів хімічної меліорації з метою поліпше­н­ня родючості ґрунтів і під­вище­н­ня врожайності сільськогосподарських культур. А. є складовою агрономії і базується на біол. і хім. науках, тісно повʼязана з ґрунтознавством, землеробством, фізіологією, хімією, біологією, мікробіологією, екологією тощо. А. є наук. основою хімізації землеробства. Історія її роз­витку починається від давньогрец. філософа Аристотеля, який звертав увагу на процес живле­н­ня рослин. Пізніше, у 16–18 ст., чимало вчених (Б. Паліс­сі, Дж. Вудворд, М. Ломоносов та ін.) зробили значний внесок у роз­виток теорії живле­н­ня рослин. Проте тільки в 19 ст. працями Ж.-Б. Бус­сенґо, Г. Гельріґеля, Ю. Лібіха роз­почато новий напрям роз­витку А. як науки. Нім. вчений Ю. Лібіх 1840 остаточно сформулював теорію мінерал. живле­н­ня рослин і об­стоював ідею обовʼязк. поверне­н­ня в ґрунт усіх мінерал. речовин (крім азоту), винесених з урожаєм. Подальший роз­виток А. характеризувався різновектор. напрямами досліджень. Ви­вчалися мікробіол. процеси в ґрунті, його вбирна здатність, за­стосува­н­ня добрив, поліпше­н­ня родючості ґрунтів завдяки хім. меліорації, азотне живле­н­ня рослин тощо. В Україні системат. агрохім. дослідже­н­ня почалися на­прикінці 19 — поч. 20 ст. під керівництвом К. Ґедройца та Д. Прянишникова, якого вважають засн. А. Особливої уваги заслуговує його теорія азот. живле­н­ня рослин, в основу якої покладено рівно­значну дію аміач. і ніт­рат. азоту на рослини. Вагомий внесок у роз­виток А. зробили укр. вчені О. Душечкін, М. Єгоров, Б. Рождественський, О. Соколовський, П. Власюк, М. Крупський, О. Вишинський та ін. Ще на поч. 20 ст. в Україні ви­вчали пита­н­ня живле­н­ня рослин і за­стосува­н­ня добрив у мережі дослід. полів і станцій товариства цукрозаводчиків на Іванів., Київ., Миронів., Полтав., Одес., Харків. та ін. дослід. станціях. Про­блеми А. роз­робляли також і у с.-г. ВНЗах. У 1934–41 в Україні під керівництвом О. Соколовського та О. Душечкіна виконувано значні обсяги польових дослідів з добривами, обстеже­н­ня ґрунтів і скла­да­н­ня ґрунтово-агрохім. карт. Дослідж. із питань ґрунтового вбирного комплексу, які згодом були викори­стані для подальшої роз­робки заходів з хім. меліорації ґрунтів, виконували науковці лаб. ґрунто­знавства АН УРСР. 1939 в Ін­ституті ботаніки АН УРСР організовано лаб. агрохімії (пізніше — від­діл фізіології живле­н­ня рослин і агрохімії) під керівництвом П. Власюка. 1946 на базі цього від­ділу створ. Ін­ститут фізіології рослин і агрохімії АН УРСР, осн. напрямком роботи якого було ви­вче­н­ня агрохім. основ під­вище­н­ня ефективності дії добрив на врожай с.-г. культур. 1965 лаб. агрохімії пере­дано Укр. НДІ землеробства, де було зосереджено наук. керівництво ви­вче­н­ня основ живле­н­ня рослин і ефективного за­стосува­н­ня добрив. У той час дослідж. із про­блем А. в Україні проводили обл. с.-г. станції, ін­ститути: землеробства і ґрунто­знавства, цукр. буряків, кукурудзи та ін. Гол. напрямком дослідж. у цих наук. установах було виявле­н­ня зонал. особливостей ефективності викори­ста­н­ня мінерал. і органіч. добрив, встановле­н­ня найдоцільнішого асортименту доз і спів­від­ношень добрив під окремі культури сіво­зміни, способів та строків їх внесе­н­ня від­повід­но до ґрунтово-кліматич. умов природ. зон України. У результаті цих дослідж. роз­роблено систему удобре­н­ня культур у сіво­зміні та ра­йонува­н­ня тер. України. Під керівництвом Укр. НДІ ґрунто­знавства здійснено багатомас­штабне обстеже­н­ня ґрунтів, у результаті якого кожному госп-ву було пере­дано ґрунтові карти в мас­штабі 1:10000 та 1:25000 і комплекти су­провід. матеріалів для кваліфіков. викори­ста­н­ня мінерал. добрив. Окрім того, були роз­роблені і ви­дані рай., обл. та респ. агрохім. карти. Поділ території на р-ни за агрохім. властивостями ґрунту та рівнем ефективності дії мінерал. добрив називають агрохім. ра­йонува­н­ням. У межах України виділено 35 агрохім. р-нів. Кожен із них характеризується певним рівнем ефективності дії добрив, окупністю їх приростами врожаю і ступенем звʼязку врожаю з агрохім. властивостями ґрунту. Агрохім. ра­йонува­н­ня використовується як основа для ви­значе­н­ня потреби в мінерал. добривах та їх рац. за­стосуван­ні. В Україні пита­н­нями агрохім. ра­йонува­н­ня за­ймається Ґрунто­знавства та агрохімії ін­ститут УААН. Наукові дослідже­н­ня у галузі А. були покладені в основу діяльності агрохім. служби, початки якої закладено 1931 організацією агрохім. лаб. при МТС. Від 1958 агрохім. службу здійснювали агрохім. лаб. при рай. інспекціях с. господарства, а потім при вироб. колгоспно-радгоспних управлі­н­нях. Від 1964 створ. єдина держ. агрохім. служба, функції якої покладено на зональні агрохім. лаб. (по одній на область), респ. ВО «Укрсільгоспхімія», обл. та рай. обʼ­єд­на­н­ня «Сільгоспхімія». Агрохім. лаб. періодично (один раз на 5 років) проводили суцільне агрохім. обстеже­н­ня ґрунтів на вміст рухомих форм фосфору і калію, часткове — на вміст гумусу і рухомого азоту, ви­вчали реакцію ґрунт. середовища. Крім цього, проводили польові дослідж. із добривами, складали рекомендації щодо їх за­стосува­н­ня, роз­робляли проект­но-кошторисну документацію на меліорацію кислих та солонцевих ґрунтів, аналізували якість кормів і складали рекомендації для роз­робки раціонів. ВО «Сільгоспхімія» впроваджувало рекомендації агрохім. лаб. без­посередньо у с.-г. виробництво через спеціально створ. агрохімцентри та між­госп. пункти хімізації. В Україні функціонувало 125 рай. агрохім. центрів. Від 1991 агрохім. служба по­ступово ре­структуризувалася. Зональні агрохім. лаб. (пізніше — проект­но-роз­відув. станції хімізації) реорганізовані в обласні держ. проект­но-технол. центри охорони родючості ґрунтів і якості продукції. Осн. зав­да­н­ням їх є проведе­н­ня паспортизації полів та ви­значе­н­ня якості ґрунтів; аналіз с.-г. продукції на від­повід­ність нормат. вимогам. ВО «Сільгоспхімія» реорганізовано в різні форми колект. власності і працюють на договір. засадах. Від­повід­альність за роботу агрохім. служби здійснює Держ. технол. центр охорони родючості ґрунтів Міністерства аграр. політики України. На сучас. етапі А. ви­вчає широкий спектр питань, зокрема мінерал. живле­н­ня рослин, агрохім. властивості ґрунтів, засоби хімізації та системи їх за­стосува­н­ня, матем. моделі оптимізації і про­гнозува­н­ня ефективності добрив, екон. ефективність засобів хімізації та екол. без­пеку їх за­стосува­н­ня. До засобів хімізації належать не лише добрива і хім. меліоранти, але й пестициди, регулятори росту, інгібітори та ін. В А. використовуються різні методи дослідж.: польові і вегетац. досліди; лабораторні (хім., фіз.-хім., мікробіо­лог.) аналізи рослин, ґрунту, засобів хімізації; матем. методи моделюва­н­ня. В результаті агрохім. дослідж. для землеробства України роз­роблено енерго- і ресурсозберігальну технологію за­стосува­н­ня добрив і хім. меліорантів, нормативи під­вище­н­ня родючості ґрунтів, роз­раховано наук. об­ґрунтовану потребу землеробства у мінеральних добривах та ін. засобах хімізації; ви­значається екол. допустиме навантаже­н­ня хімізації землеробства. Агрохім. служба проводить паспортизацію полів для оцінки якості земель. Для колект., фермер. і індивід. госп-в роз­робляються конкретні рекомендації за­стосува­н­ня засобів хімізації з метою одержа­н­ня високих і сталих врожаїв нормативної якості та під­вище­н­ня родючості ґрунтів за умови екол. без­пеки довкі­л­ля. В Україні створ. систему під­готовки кадрів агрохіміків. Агрономів-агрохіміків готують на від­повід­них ф-тах Харків. та Нац. аграр. університетів (Київ). Кадри вищої кваліфікації (канд. і д-рів наук) готують спеціаліз. вчені ради при Ін­ституті ґрунто­знавства і агрохімії УААН та Нац. аграр. університеті. Агрохіміки України обʼ­єд­нані в Наук. товариство ґрунто­знавців і агрохіміків. Від 1997 на базі Ін­ституту ґрунто­знавства та агрохімії УААН діє Наук. центр з про­блем ґрунто­знавства, агрохімії та охорони ґрунтів, що видає щорічник «Агрохімія і ґрунто­знавство».

Завантажити статтю