Адамсон Амандус-Генріх

Визначення і загальна характеристика

А́ДАМСОН Амандус-Генріх (31. 10(12. 11). 1855, х. Уга-Рятсепа побл. м. Балтійський Порт, нині м. Палдіскі, Естонія — 26. 06. 1929, там само) — естонський скульптор. 1876–79 навчався у С.-Петербур. АМ у А. фон Бока, від 1907 — її академік. 1887–91 удосконалював майстерність у Парижі. Викладав в училищі тех. рисування Штиґліца (1879, 1901–04) та в рисувал. школі Товариства заохочування художників (1886–87) у С.-Петербурзі. Представник реаліст. мистецтва. Автор пам’ятника загиблим морякам панцерника «Русалка» у Таллінні (1902, бронза); жанр. («У тривожному чеканні», 1897, віск; 1925, бронза), алегор. («Поцілунок хвиль», 1906, бісквіт; 1923, мармур) та декор. скульптур, скульптур. оздоблення будинків тощо. Співавтор пам’ятника затопл. кораблям (Севастополь, 1904), створив пам’ятник Петру І у Полтаві (1915, встановлений спочатку у вестибюлі кадет. корпусу, 1950 — перед Музеєм історії Полтав. битви), скульптурні групи фонтана в Місхорі (1905), скульптурні композиції «Дівчина Арзи і розбійник Алі-Баба» та «Русалка» у Місхорі (1905), пам’ятник запорожцям — першим переселенцям у Краснодар. край, 1911), усі — бронза. Твори А. зберігаються в худож. музеях Таллінна, Тарту, Риги, ДТГ, музеї Миргород. керам. технікуму та ін.

Завантажити статтю