Адамсон Амандус-Генріх - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Адамсон Амандус-Генріх

А́ДАМСОН Амандус-Генріх (31. 10(12. 11). 1855, х. Уга-Рятсепа побл. м. Балтійський Порт, нині м. Палдіскі, Естонія – 26. 06. 1929, там само) – естонський скульптор. 1876–79 навчався у С.-Петербур. АМ у А. фон Бока, від 1907 – її академік. 1887–91 удосконалював майстерність у Парижі. Викладав в уч-щі тех. рисування Штиґліца (1879, 1901–04) та в рисувал. школі Т-ва заохочування художників (1886–87) у С.-Петербурзі. Представник реаліст. мист-ва. Автор пам’ятника загиблим морякам панцерника «Русалка» у Таллінні (1902, бронза); жанр. («У тривожному чеканні», 1897, віск; 1925, бронза), алегор. («Поцілунок хвиль», 1906, бісквіт; 1923, мармур) та декор. скульптур, скульптур. оздоблення будинків тощо. Співавтор пам’ятника затопл. кораблям (Севастополь, 1904), створив пам’ятник Петру І у Полтаві (1915, встановлений спочатку у вестибюлі кадет. корпусу, 1950 – перед Музеєм історії Полтав. битви), скульптурні групи фонтана в Місхорі (1905), скульптурні композиції «Дівчина Арзи і розбійник Алі-Баба» та «Русалка» у Місхорі (1905), пам’ятник запорожцям – першим переселенцям у Краснодар. край, 1911), усі – бронза. Твори А. зберігаються в худож. музеях Таллінна, Тарту, Риги, ДТГ, музеї Миргород. керам. технікуму та ін.

Літ.: Адамсон А. Юбилейная выставка. Таллин, 1955; Климчук О. Крізь призму граніту // Україна. 1980. № 38.

В. М. Ханко

Стаття оновлена: 2001