Адвентивні рослини - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Адвентивні рослини

АДВЕНТИ́ВНІ РОСЛИ́НИ (від лат. adventicius – зайшлий) – рослини, поява яких у певній місцевості пов’язана не з природним флорогенезом, а здебільшого з несвідомим занесенням їх людиною з первинного ареалу в інші флористичні області або на інші континенти в процесі господарської діяльності. А. р. – гетерогенно-гетерохронна і динамічна група. Існує багато класифікацій А. р.: за часом занесення, способом імміграції, ступенем натуралізації, походженням тощо. Підґрунтям більшості класифікацій є класифікація А. Телунґа (1905– 19), на основі якої розроблено низку класифікац. схем, найуживанішою з яких є схема Я. Корнася. За часом занесення А. р. поділяють на археофіти (занесені до поч. 16 ст., на тер. України це калачики непомітні, мак-самосійка, полин гіркий, татар. зілля, цикорій дикий); кенофіти (занесені після 16 ст.: амброзія полинолиста, клен негідний, нетреба альбінська, чорнощир нетреболистий, щириця біла та ін.); інколи ще виділяють групу евкенофітів – найновіших прибульців; за способом імміграції: ксенофіти (види, несвідомо занесені людиною), ергазіофіти (свідомо завезені, але згодом здичавіли й поширюються спонтанно); за ступенем натуралізації: агріофіти (види, що натуралізувалися в напівприрод. та природ. угрупованнях); епекофіти (види, які повністю натуралізувалися на антропогенних екотопах); колонофіти (утворюють більш або менш стабільні локал. колонії на антропоген. екотопах); ефемерофіти (види зі слабким ступенем натуралізації, які часом з’являються в невеликій кількості в різних місцях). У флорі України налічують понад 700 видів А. р. До А. р. належить ряд бур’янів, серед яких карантинні бур’яни: амброзія полинолиста, паслін дзьобатий, ценхрус довгошипий та ін.

В. В. Протопопова, М. В. Шевера

Стаття оновлена: 2001