Адвентизм - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Адвентизм

АДВЕНТИ́ЗМ (від. лат. adventus – пришестя) – один із релігійних напрямів у протестантизмі, що виник у 30-х рр. 19 ст. в США, ідейним натхненником і організатором якого вважається баптистський проповідник В. Міллер. Розвиток адвентист. руху умовно можна поділити на два періоди: перший охоплює 1831– 38 і пов’язаний з проповіддю В. Міллером ідеї одного пришестя; другий – заключний, припадає на 1844, коли призначався другий прихід Христа. Оскільки не відбулося очікуваного видимого пришестя Христа, послідовники В. Міллера заявили, що пришестя відбулося, але невидимо, в небесному храмі (святилищі), тому що церква не готова бути взятою на небо. Христос і сьогодні, за вченням адвентистів, перебуває в святилищі і чекає повної готовності віруючих, тому строків його приходу ніхто не знає. Поступово А. розшарувався на окремі течії: церква адвентист. християн, євангелічні адвентисти, т-во «Життя і другого пришестя», церква в Христі Ісусі, адвентисти-реформісти та ін. Однією з найбільших і найвпливовіших течій А. є Всесвітня церква адвентистів сьомого дня (АСД).

Утворення її датують 1844–45. Віра в друге пришестя залишається провідним догматом А. Значну роль в організац. і догматич. оформленні АСД відіграла О. Вайт. Уважається, що її праці є «малим світлом», яке веде до «великого світла». У кн. «Велика боротьба» вона розкриває зміст біблій. пророцтв у вигляді Божого плану великої боротьби між добром і злом. О. Вайт заклала підґрунтя не лише чіткої доктринал. системи, але й у своїх працях, виданих у 45-ти томах, розробила регламентацію стосунків і поведінки віруючих, принципи здорового способу життя (т. зв. санітарна реформа), соц. служіння. У віровченні А. закріплено особливу роль пророцтва і самих пророків. Центр. завданням А. є апокаліптична проповідь, яка проголошується у контексті «триангельської вістки»: адвентисти коментують положення 14-ї глави новозаповітної книги «Апокаліпсис Іоана Богослова». Віровчення А. викладено в 27-ми пунктах «Основних положень у вченні віри християн адвентистів сьомого дня», які прийнято в Далласі на Всесвіт. з’їзді церкви АСД у квітні 1980. На відміну від ін. церков, адвентист. вчення вимагає від віруючих турботи не тільки про чистоту духу, а й тіла, що закладено у принципах здорового способу життя: християнин зобов’язаний берегти своє здоров’я з двох причин: по-перше, тіло – храм Святого Духа; по-друге, тіло слід зберегти для майбутнього небесного царства. Саме тому діяльність Всесвітньої церкви АСД характеризується широкомасштаб. філантроп. діяльністю, числен. соц. програмами, серед яких виділяють три осн.: програма допомоги нужденним, служба здоров’я, культурологічна діяльність. Для їх реалізації створено відповідну інфраструктуру: функціонують лікувал. і профілакт. заклади, будинки для немічних, сиріт. притулки, ф-ки здорового харчування, школи, коледжі, ун-ти, вид-ва. Філософія А. розглядає людину як істоту, наділену відповідальністю, силою і свободою мислення. Особлива роль відводиться четвертій заповіді, яка вимагає святкувати суботу як день спокою, богопоклоніння. Поняття раю і пекла в А. немає. Важливою складовою адвентист. вчення про кінець світу є догмат про тисячолітнє царство і нову землю, яка стане місцем добра і справедливості, на якій буде побудоване вічне, гармонійне сусп-во. Немає також повсякденної обрядовості. Визнаються лише обряди рукоположення, хрещення, шлюбу. Кожен член громади підтверджує своє членство відвідуванням богослужінь, сплатою десятої частки прибутку, морал. християн. поведінкою. За певні провини член церкви АСД може бути покараний або навіть виключ. із громади. Нині церква АСД налічує понад 7 млн чл. і 28 тис. громад у 192-х країнах світу. Вищим її органом є Ген. конференція, до складу якої входять 11 дивізіонів. Церква має 4-ступінч. орг-цію: громада, конференція (обл. чи край.), уніон (держава чи респ.), Всесвітня орг-ція з центром у Вашинґтоні. Адвентисти-реформісти – прибічники т. зв. руху реформи в адвентизмі, який виник як результат суперечок серед європ. адвентистів у зв’язку зі ставленням до військ. обов’язку з початком 1-ї світ. війни. У 1926 на з’їзді в Ґоті (Німеччина) створено орг-цію адвентистів-реформістів, яка на поч. 80-х рр. нараховувала бл. 10 тис. чл. Осн. розбіжності у віровченні адвентистів-реформістів з АСД стосуються питання повноти сан. реформи (адвентисти-реформісти запровадили догмат про повну сан. реформу, насамперед про відмову від м’яс. їжі); а також тлумачення деяких бібл. істин (напр., що 144 тис. обраних – особливі люди); жорсткості виконання десяти Божих заповідей, особливо четвертої (про суботу) та шостої («не вбивай»). Перші громади адвентистів в Україні виникли в Криму (колиш. Таврійська губ., 1886) і в с-щі Тараща Київ. губ. (1870). У Рос. імперії за царату та більшовизму адвентисти зазнавали утисків та переслідувань. В умовах незалежної України церква АСД, як і ін. реліг. орг-ції, користується повною свободою, має можливість проводити широкомасштаб. євангел. акції. Чисельність віруючих АСД в Україні зростає, за п’ять років (1990–95) вона збільшилася майже втричі і досягла понад 45 тис. охрещених чл., об’єднаних у 676 громад. Станом на 2000 в Україні функціонувало 784 громад АСД, в яких налічувалось до 80 тис. віруючих. А. реформ. ґатунку поширився в Україні у 20-х рр. Нині адвентисти-реформісти об’єднані у 54 громади. Найвищий рівень їхньої активності спостерігався після 2-ї світ. війни і в 60-х рр. А. в Україні представлений двома об’єднаннями – Українською Уніонною конференцією Церкви адвентистів сьомого дня та Церквою адвентистів сьомого дня реформаційного руху. Існує також одна незалежна громада адвентистів сьомого дня в Чернів. обл.

Літ.: Бєлов А. Чого навчають адвентисти. К., 1966; Белов А. В. Адвентизм. Москва, 1973; Горський В. Адвентизм: історія і сучасність. К., 1987; Из истории церкви: церковь адвентистов седьмого дня в России. Калининград, 1992; В начале было Слово… Основы вероучения христиан-адвентистов седьмого дня. Заокский, 1993; Основные положения в учении веры христиан-адвентистов седьмого дня // Из истории церкви. Калининград, 1993; Любащенко В. І. Історія протестантизму в Україні. К., 1996; Адвентисти сьомого дня в Україні (до 110-ї річниці: 1886–1996 рр.). К., 1996; Парасей А., Жукалюк Н. Бедная, бросаемая бурею: Ист. очерки к 110-летнему юбилею Церкви АСД в Украине. К., 1997; Колодний А., Яроцький П. Історія релігії в Україні. К., 1999; Опарин А. Религии мира и Библия. Х., 2000.

П. Л. Яроцький

Стаття оновлена: 2001