Комарницький Йосиф - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Комарницький Йосиф

КОМАРНИ́ЦЬКИЙ Йосиф (17. 08. 1852, с. Ролів, нині Дрогоб. р-ну Львів. обл. – 18. 11. 1920, похов. у с. Новий Люблинець Перемишл., нині Під­­карп. воєводства, Польща) – видавець, богослов, педагог. Навч. у Віден. ун-ті (1871–74), де 1880 отримав ступ. д-ра тео­логії, Перемишл. єпархіал. духов. семінарії (1874–75), ін-ті «Авґустинеум» (Відень, 1877–83). У 1876 рукопокладений у сан священика УГКЦ. 1883 – у Римі, де вивчав церк. право у Колегії св. Атанасія і був секр. митрополита Й. Сембратовича, з яким подорожував Ізраїлем, Єгиптом, Сирією, Грецією. Від 1883 – пре­фект Львів. катол. духов. семінарії, викладав релігію у школах. 1886–1919 – у Львів. ун-ті: від 1891 – проф. біблій. наук Но­­вого Завіту, 1896–97 – ректор, 1900–01 і 1906–07 – декан теол. ф-ту. Лекції читав укр. мовою. Опублікував у галиц. пресі значну кількість наук. і наук.-популяр. статей на теми релігії. Сис­тематично друкував казання і роздуми на реліг. теми у часописі «Руський Сіон» (1883–87). Видавець і ред. часопису «Миръ» (1885), ред. г. «Душ­пас­тиръ» (1887–93). Видав 1892–99 влас. коштом 5 книжок з популяр. ко­ментарями Євангелія укр. мовою.

Літ.: Сидин Ю. Останній ректор // За вільну Україну. 1995, 16 листоп.

В. А. Передирій

Стаття оновлена: 2014