Адміністративна відповідальність

АДМІНІСТРАТИ́ВНА ВІД­ПОВІД­А́ЛЬНІСТЬ — вид юридичної від­повід­альності громадян і службових осіб за вчинені ними адміністративні правопоруше­н­ня. Під­ставою А. в. є адм. про­ступок — протиправна, винна дія (чи без­діяльність), яка посягає на порядок управлі­н­ня, громад. порядок і без­пеку, власність, права і свободи громадян. Під­ставою А. в. може бути також злочин, якщо він не становить великої сусп. небезпеки, і за який перед­бачено покара­н­ня у ви­гляді по­збавле­н­ня волі на термін не більше одного року. У такому випадку особу звільняють від кримінал. від­повід­альності і притягають до адміністративної. А. в. може бути за­стосована для осіб від 16 р. Вона здійснюється на принципах закон­ності, індивідуалізації, доцільності, невід­воротності, гласності, від­повід­альності за наявності вини і є обʼєктивно необхідним ін­ститутом викон. влади, який забезпечує здійсне­н­ня управлін. діяльності. Від інших видів юрид. від­повід­альності (кримінальної, дисциплінарної) А. в. від­різняється субʼєктами правопорушень, видами стягнень, колом держ. органів і посадових осіб, які мають право притягати до від­повід­альності, порядком накладе­н­ня стягнень, строком, після якого особа вважається такою, що не притягалася до від­повід­альності, і юрид. наслідками притягне­н­ня до такої від­повід­альності. А. в. установлюється виключно Законами України (ст. 92 Кон­ституції України) і регулюється Кодексом України про адм. правопоруше­н­ня (КпАП), а також ін. законодав. актами (Митний кодекс, Повітряний кодекс, Закони України «Про над­звичайний стан», «Про боротьбу з корупцією» та ін.). Законодавство про А. в. забезпечує охорону сусп. ладу, закон­ність і правопорядок, запобігає правопоруше­н­ням, виховує у громадян потребу дотрима­н­ня правил спів­жи­т­тя, поваги до прав, честі та гідності ін. громадян, викона­н­ня своїх обовʼязків. КпАП України перед­бачає міри А. в. у ви­гляді адм. стягнень: попередже­н­ня, штраф, оплатне вилуче­н­ня предмета, конфіскація, по­збавле­н­ня спец. права, виправні роботи, адм. арешт. А. в. щодо неповнолітніх віком від 16 до 18 р. має певні особливості. За вчине­н­ня правопоруше­н­ня їх можна зобовʼязати публічно або в ін. формі по­просити вибаче­н­ня у потерпілого, винести попередже­н­ня, догану або сувору догану, пере­дати під на­гляд батькам, пед. або труд. колективу за згодою остан­ніх, а також окремим громадянам на їхнє проха­н­ня. На заг. під­ставах неповнолітні правопорушники під­лягають А. в. за про­ступки ви­значені у КпАП (стат­ті 44, 51, 121–127, 130, 173, 185, 190–195). Але до них не може бути за­стосовано адм. арешт. Для ін. груп правопорушників А. в. має також свої особливості. Посадові особи порівняно з громадянами несуть під­вищену від­повід­альність. Військовослужбовці, військовозобовʼязані, а також особи рядового і керівного складу органів внутр. справ за адм. про­ступки несуть дисциплінарну від­повід­альність. За корупційні дії, поруше­н­ня законодавства про держ. таємницю, контрабанду, поруше­н­ня правил дорож. руху та деякі ін., перед­бачені ст. 15 КпАП, А. в. на­ступає на заг. під­ставах. Але до них не може бути за­стосовано виправні роботи, адм. арешт, а за поруше­н­ня правил дорож. руху — штраф. Юрид. особи притягаються до А. в. на під­ставі законодавчих актів, норми яких не уві­йшли до КпАП. Від­повід­альність несуть не окремі особи, а весь колектив під­приємства, установи, організації. А. в. на­стає від моменту набу­т­тя чин­ності по­станови про накладе­н­ня адм. стягне­н­ня. Осн. видом адм. стягне­н­ня є штрафи, які не лише значно пере­вищують штрафи, які накладаються на ін. субʼєктів правопоруше­н­ня, але мають різноманітні форми, напр., у від­сотках до місяч. фонду заробітної плати під­приємства, з якого стягується штраф; у роз­мірі вартості ввезеної продукції за пере­міще­н­ня через держ. кордон без обовʼязкового проведе­н­ня вет.-сан. екс­пертизи під­контрольних вет. на­гляду вантажів тощо. Має свої особливості і порядок притягне­н­ня до А. в. Справи про адм. правопоруше­н­ня роз­глядають адм. комісії, виконавчі комітети сільс., селищ. рад, рай. (міські) суди (судді), органи внутр. справ (міліція), держ. інспекції, ін. органи держ. влади і посадові особи. Для повного і обʼєктив. роз­слідува­н­ня справ про адм. правопоруше­н­ня і винесе­н­ня справедл. ріше­н­ня перед­бачена можливість участі у проваджен­ні адвоката, прокурора, закон­ного пред­ставника, екс­перта, пере­кладача, потерпілого і свідків. При роз­гляді справи і накладен­ні стягнень враховуються всі помʼякшув. і обтяжув. об­ставини та характер про­ступку особи порушника, ступінь його вини, майновий стан. Не під­лягають А. в. особи, які вчинили правопоруше­н­ня у виняткових умовах, напр., необхідної оборони, а також неосудні особи. У випадку мало­значності правопоруше­н­ня винна особа може бути звільнена від А. в. або матеріали на неї пере­дані на роз­гляд громад. організації, труд. колективу для за­стосува­н­ня заходів громад. впливу. Адм. стягне­н­ня може бути накладене не пізніш як через два місяці з дня вчине­н­ня правопоруше­н­ня, якщо правопоруше­н­ня триває два місяці від часу його виявле­н­ня, а у разі від­мови в порушен­ні кримінал. справи або її закри­т­тя — не пізніше як через місяць від дня прийня­т­тя такого ріше­н­ня. По­станову про накладе­н­ня адм. стягне­н­ня можна оскаржити у вищій ін­станції або звернутися до суду. Порядок викона­н­ня по­станов залежить від виду стягнень.