Адміністративна реформа

Визначення і загальна характеристика

АДМІНІСТРАТИ́ВНА РЕФО́РМА — цілісний комплекс узгоджених заходів, спрямованих на радикальну пере­будову органів виконавчої влади і за­провадже­н­ня ефективніших форм і методів їхньої діяльності. Необхідність проведе­н­ня А. р. в Україні зумовлена потребами якіс. оновле­н­ня системи держ. упр. на основі Кон­ституції України 1996 та сут­тєвого при­скоре­н­ня соц.-екон. роз­витку країни. Мета А. р. — по­етапне створе­н­ня на наук. принципах ефективнішої системи держ. управлі­н­ня, яка має від­повід­ати нац. інтересам країни, бути під­контрольною громадськості, про­зорою, а витрати на її утрима­н­ня — адекватними фінанс.-екон. станові держави. Для концептуально-метод. забезпече­н­ня А. р. Указом Президента України від 7 липня 1997 створено Держ. комісію з проведе­н­ня А. р., на яку покладено роз­робле­н­ня концепції А. р.; ви­значе­н­ня наук. засад, стратегії і тактики, механізмів і термінів її впровадже­н­ня; екс­пертна оцінка концепцій і проектів нормат.-правових актів, спрямованих на створе­н­ня правової бази А. р.; аналіз діяльності органів виконав. влади та органів місц. самоврядува­н­ня щодо здійсне­н­ня А. р. та на­да­н­ня допомоги в її проведен­ні; роз­гляд пропозицій і про­грам наук., матер.-тех., кадрового та фінанс. забезпече­н­ня А. р. Практ. здійсне­н­ня А. р. почалося з прийня­т­тям Указу Президента України від 22 липня 1998 «Про заходи щодо впровадже­н­ня Концепції адміністративної реформи в Україні», згідно з яким в основу реформува­н­ня системи держ. упр. покладено осн. положе­н­ня концепції А. р., роз­робленої за­значеною Держ. комісією. Від­повід­но до концепції А. р. її провід­ними напрямами є: раціоналізація структури, функцій і методів діяльності органів виконав. влади, спроще­н­ня і скороче­н­ня зайвих ланок упр.; за­провадже­н­ня ді­йової системи держ. контролю і рац. адм. процедур; дерегуляція та удосконале­н­ня системи управлін. послуг, які надаються на різних рівнях виконав. влади; реформува­н­ня системи під­готовки і пере­підготовки управлін. кадрів; уточне­н­ня адм.-територ. поділу країни; оновле­н­ня законодав. бази адм. правовід­носин, організац.-правове забезпече­н­ня роз­витку адм. юстиції. А. р. має здійснюватися на вироблених світ. практикою принципах функціонува­н­ня виконав. влади у демократ. державах: пріоритетності законодав. регламентації функцій, повноважень та порядку діяльності органів виконав. влади; незалежності органів виконав. влади від органів законодав. та суд. влади у межах, ви­значених Кон­ституцією України; від­повід­альності органів виконав. влади, їх посад. осіб за свої ріше­н­ня, дії чи без­діяльність перед громадянами, права яких було порушено; забезпече­н­ня парламент. та суд. контролю за функціонува­н­ням органів виконав. влади тощо. На цей час зроблено певні кроки, спрямовані на оптимізацію складу уряду, спроще­н­ня системи центр. органів виконав. влади, уточне­н­ня їх суб­ординації і взаємозвʼязків, упорядкува­н­ня функцій, повноважень і організац. структур, скороче­н­ня управлін. персоналу. Зокрема, у 1999–2000 кількість членів КМ України зменшено від 24 до 20 осіб, центр. органів виконав. влади — з 89 до 46, працівників апарату центр. та під­порядкованих їм територ. органів — майже на 17 тис. осіб. Заг. економія видатків на утрима­н­ня держ. упр. склала 63,3 млн грн. Однак при­скоре­н­ня та удосконале­н­ня А. р. залишається одним із найважливіших пріоритетів держ. політики на най­ближчу пер­спективу.

Літ.: Адміністративна реформа в Україні: міфи і реалії. К., 2000.

В. Б. Аверʼянов

Завантажити статтю