КОМАРНИ́ЦЬКИЙ Микола Антонович (25. 11(07. 12). 1894, с. Десерів­ка Літин. пов. Поділ. губ., нині с. Загірне Старокостянтинів. р-ну Хмельн. обл. — 09. 12. 1975, Москва) — льотчик, організатор авіаційної справи в Україні. Закін. Київ. піхотне училище (1914), Севастоп. військ. авіац. школу (1915) і курси вищого пілотажу при ній (1917). На поч. 1-ї світової війни воював у піхот. частинах у Карпатах і побл. Львова, згодом — в 11-му корпус. авіац. загоні: від січня 1918 — його командир. У серп­ні 1918 демобілізов. за станом здоровʼя. Мешкав у Полтаві. Брав активну участь в організації перших повітр. ліній АТ «Укрповітро­шлях», заснуван­ні полтав. вузлового аеро­дрому, місц. від­ділу Товариства друзів повітр. флоту України і Криму, проведен­ні планер. змагань у м. Коктебель (нині АР Крим). Разом із І. Толстих здійснив перший у СРСР політ на двоміс. планері «Коршун» (1921) та встановив рекорд його тривалості. Працював у структурах Товариства сприя­н­ня обороні, авіац. та хім. буд-ву, товариства «Доброльот», «Аерофлоту» в РФ. Після аварії 1938 йому заборонено особисто здійснювати польоти, від­тоді — на адм. роботі в цивіл. авіації. Керував організацією і проведе­н­ням перших аерофото­з­йомок Пн. мор. шляху та місця паді­н­ня Тунгус. метеорита. Під час 2-ї світової вій­ни очолював ескадрилью особл. при­значе­н­ня Ген­­­штабу рад. армії. У Полтаві від­крито мемор. дошку К. (скульп­тор М. Цись).